Частина 26. В’язниця

Рексар

Я вкинув Кіру в камеру і вона покотилася по підлозі.

• Зачиняйте, швидко! - прогарчав я і хлопці моментально виконали наказ.

Але заповільно. За мить до того, як двері зачинилися, я побачив її погляд. Вона дивилася в мої очі так, як вміла дивитися тільки вона. 

Щойно засув зі скреготом закрився - зсередини камери у двері вдарили. 

• Відкрийте! Відкрийте ці чортові двері! - почувся крик нашої сестри зсередини. 
• Хлопці, йдіть, відпочиньте. - тихо промовив я, опустивши голову.
• Ти не маєш лишатися тут один. - почув я голос Джареда за спиною і він поклав руку мені на плече. 
• Я не залишу її саму. Йдіть. - я обернувся до команди. - Це наказ. Розійтись. 

Хлопці потупцювали, але не зрушили з місця. 

• Благаю, відкрийте! Хлопці, я благаю вас! Випустіть мене! - досі чувся крик з-за дверей. 
• Я сказав геть усім. Валіть по кімнатам. - я починав злитися. 
• Знаєш.. в моїй кімнаті протяг сильний. - Лука сів на підлогу і сперся спиною на стіну. 
• А в мене матрас твердий. - кивнув Мордо і сів поруч з першим. 
• А в мене гарячої води немає. - потис плечами Філл і приєднався до хлопців. 
• Це бунт? - я ледь всміхнувся.
• Вона і наша сестра, Рекс. - Джаред скинув куртку і поклав її на підлогу, після чого теж присів. 

Притиснувшись спиною до замкнених дверей камери, в які зсередини гатили кулаками, я повільно сповз на підлогу. 

• Рексар.. хлопці, я благаю вас.. Відкрийте ці ЧОРТОВІ ДВЕРІ!  - почулося з камери і на тяжкі металеві двері знову посипалися удари. 
• Ми не можемо, маленька.. але ми будемо поруч. - тихо відповів я. 

Не встиг я і оком змигнути, як ми з хлопцями зайняли весь коридор. Хтось дістав з кишень джерки, хтось пляшку з водою, Майк неохоче дістав плитку шоколаду з-за пазухи.

• Та випустіть мене звідси! Якщо ви любите мене - випустіть! - благала дівчина з-за дверей ледь не плачучи. 

Майк глянув на мене, на що я тільки похитав головою. 

• Це буде довга ніч.. - Мордо потер руками очі.