Частина 26. В’язниця

Рексар

Я вкинув Кіру в камеру і вона покотилася по підлозі.

— Зачиняйте, швидко! - прогарчав я і хлопці моментально виконали наказ.

Але заповільно. За мить до того, як двері зачинилися, я побачив її погляд. Вона дивилася в мої очі так, як вміла дивитися тільки вона. 

Щойно засув зі скреготом закрився - зсередини камери у двері вдарили. 

— Відкрийте! Відкрийте ці чортові двері! - почувся крик нашої сестри зсередини. 

— Хлопці, йдіть, відпочиньте. - тихо промовив я, опустивши голову.

— Ти не маєш лишатися тут один. - почув я голос Джареда за спиною і він поклав руку мені на плече. 

— Я не залишу її саму. Йдіть. - я обернувся до команди. - Це наказ. Розійтись. 

Хлопці потупцювали, але не зрушили з місця. 

— Благаю, відкрийте! Хлопці, я благаю вас! Випустіть мене! - досі чувся крик з-за дверей. 

— Я сказав геть усім. Валіть по кімнатам. - я починав злитися. 

— Знаєш.. в моїй кімнаті протяг сильний. - Лука сів на підлогу і сперся спиною на стіну. 

— А в мене матрас твердий. - кивнув Мордо і сів поруч з першим. 

— А в мене гарячої води немає. - потис плечами Філл і приєднався до хлопців. 

— Це бунт? - я ледь всміхнувся.

— Вона і наша сестра, Рекс. - Джаред скинув куртку і поклав її на підлогу, після чого теж присів. 

Притиснувшись спиною до замкнених дверей камери, в які зсередини гатили кулаками, я повільно сповз на підлогу. 

— Рексар.. хлопці, я благаю вас.. Відкрийте ці ЧОРТОВІ ДВЕРІ!  - почулося з камери і на тяжкі металеві двері знову посипалися удари. 

— Ми не можемо, маленька.. але ми будемо поруч. - тихо відповів я. 

Не встиг я і оком змигнути, як ми з хлопцями зайняли весь коридор. Хтось дістав з кишень джерки, хтось пляшку з водою, Майк неохоче дістав плитку шоколаду з-за пазухи і навіть почав нею ділитися з іншими.

— Та випустіть мене звідси! Якщо ви любите мене - випустіть! - благала дівчина з-за дверей ледь не плачучи. 

Майк глянув на мене, на що я тільки похитав головою. 

— Це буде довга ніч.. - Мордо потер руками очі.