Частина 18. Ранок

Потягнувшись на ліжку, я обняла мого імператора і солодко позіхнула.

— Доброго ранку, милий. - усміхнулася я в напівдрімоті.

— Доброго ранку, сонечко. - мене ніжно погладили по волоссю. - Як спалось?

— Мені наснився дуже дивний сон… де ти був кінченим мудаком… - я поправила на собі ковдру.

Лорд Ютані закашлявся і я різко розплющила очі. Чорт! Схопившись з ліжка я мало не впала.

— Дуже неввічливо говорити так із людиною, яка принесла тобі сніданок і заплатила за тебе купу грошей. - сказав чоловік, поставивши піднос на ліжко.

— Так це був не сон, ти все ж таки кінчений мудак! – зло кинула я.

— Кіра.. - чоловік похитав головою. - Не примушуй робити тобі боляче. Мені дуже не подобається коли ти так зі мною говориш.

— А як з тобою говорити інакше?! - я підняла руки, показуючи на все довкола. - Ти створив собі ГАРЕМ!

— Бо в кожній я шукав тебе, Кіро! - загарчав на мене чоловік.

— А ось гарчати на мене не треба! Це тебе не виправдовує! – я склала руки на грудях. 

— Чорт забирай, це ти завалилася до мене п’яна, ще й лаєшся! - він притис мене до стіни. 

— Мало того, ти ще й підтримуєш работорговців і знаєш Луміна. - я вдарила його в живіт і вислизнула з захвату. 

— Я контролюю работорговців. Це інше. - коротко відповів злий чоловік. 

— А те, що мене викрали просто біля дороги?! І ти знаєш Луміна! - знову посипалися звинувачення від мене.

— Я не відповідаю за дії твоїх викрадачів. – серйозно сказав чоловік. - Але їх обов'язково знайдуть та розберуться.

— А Лумін? – запитала я.

— Лумін.. Пройдисвіт Лумін.. - чоловік посміхнувся. - Цей хмир сказав мені, що знайшов тебе. Або принаймні когось дуже схожого на тебе. Але це було багато років тому, більше від нього не було звісток.

Чоловік підійшов ближче і міцно обійняв мене. Я притулилася до його грудей і дозволила собі, на мить, розслабитися.

— Пробач.. Я неймовірно скучив.. - він зарився носом у моє волосся.

Двері в покої відчинилися і в кімнату зайшов японець, який мене катував. Чорт, як не вчасно! Що він тут робить?

— Лорд Ютані! Вибачте, що потурбував, але я з терміновим повідомленням! - японець став на одне коліно перед Ютані, схиливши голову. - Втікачку так і не знайшли, вона зникла у катакомбах. Але ми відстежили глайдер найманців. Накажете висунути за ними загін?

— Чорт, Харукі, ти не вчасно! - гаркнув на нього Лорд Ютані і я придивилася до японця. - Геть!

— Як накажете, мій Лорде. - Харукі вклонився і раптом помітив мене, що виглядала з-за спини Ютані, і остовпів.