Частина 17. Ніч з Лордом Ютані

Усі дівчата розійшлися, коли я допивала п'яту пляшку хересу. Слабачки. Виглянувши у вікно, я помітила, що вже пізня ніч. Що ж, настав час вирушати до мого покупця.

Вийшовши за двері мене відразу спіймала Леді Хо.

• Де ти вешталася?! - вона вчепилася в мою руку і потягла за собою до моєї кімнати. - Лорд вже три години на тебе чекає, а ти п'янюща!
• Хочу та п'ю! - відповіла я. - Мене взагалі то вперше в житті на ринку як коня купили, ще й виїбати хочуть!
• Боже, закрий рота! - зла леді Хо вштовхнула мене в кімнату, де вже чекали служниці. - Приведіть її до ладу! У вас 5 хвилин!

Як мене одягали і заплітали волосся я не пам'ятаю, але хвилин через 10 я вже стояла перед дверима в покої Лорда.

• Ім'я? – суворо запитав стражник.
• Не боїсь, хлопчику. - я поплескала його по грудях. - Мені призначено! - гикнувши, я увійшла до покоїв Лорда. - Лорд Ютанііі! Я прийшла!

Чоловік вийшов з кімнати в лівій стіні і здивовано на мене подивився.

• Ютані, ось ти де! - я кинулася йому на шию і міцно обняла. - А я тебе всюди шукаю! Запізнюватися не добре!
• Це ти прийшла на три години пізніше. - суворо сказав чоловік, знімаючи мене з себе і трохи відходячи. - Ти що, п'яна?! - Лорд Ютані розлютився і знову повільно пішов на мене, а в очах його пробігли жовті іскорки.
• Оооо, іскорки! Жовтенькі! - я потяглася до його обличчя, але мою руку перехопили.
• Якого біса ти напилася?! - загарчав на мене чоловік.
• А якого біса ти підтримуєш работоргівців?! - я відштовхнула чоловіка і він аж здивувався від такого нахабства. - Купуєш людей як худобу! Ти ж тепер ЛОРД! Не імператор звичайно.. але все ж таки! Це твій народ! Твої люди вірять та сподіваються на тебе, а ти дозволяєш торгувати ними як речами! Дочекаєшся, що люди знову підуть на тебе бунтом і цього разу вб'ють остаточно!
• Що ..? - тихо спитав лорд Ютані після моєї полум'яної промови.
• Що чув! - зло пихкаючи відповіла я. - Уф, я присяду... - я сіла на край ліжка і потерла скроні, голова розколюється.
• Пояснись. - твердо наказав мені чоловік, і я закотила очі.
• Не зобов'язана .. - пробурчала я, але мене схопили за горло і скинули з ліжка.
• Ти зобов'язана! - загарчав на мене Ютані. - Ти моя!
• Яке власництво... - пробурчала я, підводячись на ліктях з підлоги. - І, до речі, щоб ти знав - колекціонувати дівчат схожих на мене це низько, а ти збоченець!
• Дівчинко, тобі явно не дороге життя! – мене схопили за руку та знову кинули на ліжко. - Звідки тобі відомо про бунт?
• У книжці прочитала, відчепись. - я лягла на ліжку зручніше. - Боже, як же м'якооо.. І цей запах.. Ммммм..
• Запах? - збентежено запитав Лорд, замерши на місці.
• Угу .. Твій запах .. Лягай поряд .. - я потягла Ютані за руку і він, піддавшись, ліг поруч. - Я скучила..
• Я теж скучив, Кіро.. – тихо сказав чоловік.
• Хоч ти й мудак... - я позіхнула і заснула.
• Ти надто п'яна. - прошепотів чоловік і посміхнувся. - Просто п'яна дівчинка, яка не знає про що говорить..

Поки Кіра спала на ліжку – Лорд Ютані не зміг заплющити очей. Звідки їй відомо його минуле? Це просто п'яне марення? Чи Лумін вклав їй у голову історію? 

Вранці він дізнається.