Частина 12. Ну ДУЖЕ важливі інструкції

• Моє ім'я – Леді Хо! Добре його запам’ятайте! Тільки так ви маєте право звертатися до мене! - почала говорити жінка. - Усі ви прибули сюди з різних куточків Японії, всього світу, - вона глянула на мене. - у всіх вас було життя до цього моменту, можливо сім'я, люди які щось для вас означали. З цієї хвилини можете забути про них!

Я підняла руку, як у школі.

• Жодних питань! - суворо сказала жінка, і я опустила руку. От же зануда. - З цієї миті всі ви належите Лорду! Не думайте, що ви потрібні комусь поза цим палацом. Всі, кого ви знали і, можливо, любили, отримали щедру винагороду чи мертві, тож за вами ніхто не прийде.

У мене вирвався короткий смішок, але він був проігнорований. Якби всіх, кого я люблю, було б так просто вбити! Повірте мені, я намагалася!

• Небагато з вас стануть наложницями Лорда. - продовжувала Леді Хо. - На цьому шляху перед вами відкриються великі можливості, ви зможете з часу стати молодшими дружинами, а якщо пощастить – старшою дружиною! Інші ж стануть служницями в гаремі Лорда. Це важка праця кожного дня, але й тут будуть свої привілеї. Це найкраще життя, яке могло бути у таких так ви!

Одна з дівчат почала схлипувати і леді Хо підлетіла до неї миттю, взявши чіпкими пальцями за обличчя.

• Жодних сліз! Ви повинні постати перед Лордом на Відборі у всій красі, якщо не хочете стати дегустаторами Лорда та повільно вмирати від отрут, підмішаних у їжу! – суворо сказала жінка. – А тепер слухайте мене уважно! Я розповім вам про правила поведінки на відборі та після нього! - почала явно довгу і монотонну промову леді Хо.

Як правило після слів "слухайте уважно" мій мозок відключається, і цей випадок не став винятком. Я намагалася згадати всіх лордів Японії, яких я знала. Чорт, ну з середньовіччя наче й не було. Чи може це самоназваний титул? Чи ім'я? Дуже дурне ім'я!

Я не залишала спроб зв'язатися з командою та друзями, але при кожному ментальному зусиллі в голові ніби били набатом. Чи, судячи з ситуації, гонгом? Чорт, як болить голова.