Частина 9. Викрадення

Від спогадів мене відволікли кроки солдат і я помчала геть зі склепу. Поблукавши по підземеллях ще кілька годин я відчула подих вітру і помітила проблиски світла в одному з коридорів. Пройшовши ще близько ста метрів я все ж таки вибралася назовні. Цей прохід вів у передмістя Осаки, до міста залишалося зовсім нічого.. години 3.. швидким бігом.

Дорогою до міста я намагалася вийти на ментальний зв'язок з Рексаром, Русланом, Великим учителем Гідр, Іларом, Хамідом, навіть, чорт забирай, з Еларом! Але все було марно! Щось ніби блокує всі мої ментальні сигнали та повідомлення!

Я зупинилася перепочити. Бігати після бійки, тортур та ще однієї бійки те ще задоволення.

Тим часом повз мене по дорозі промайнула фура і різко загальмувала трохи попереду. В інший момент я б вирішила, що це підозріло, але зараз я думала тільки про те, як гудуть мої ноги.

Поки я легким підтюпцем добігла до вантажівки звідти вийшло троє чоловіків.

— Гей, хлопці! Підвезете? - все ще намагаючись перепочити запитала я.

— Дитинко, а куди тобі? - посміхнувшись, спитав один із чоловіків. 

Я остовпіла на мить. Чорт забирай, я це бачила… 

— А знаєте.. сама дійду.. - я стала здавати назад, але мене перехопив інший чоловік.

— І що ж така лялечка робить так далеко від дому? Де твої батьки? – допитувався чоловік.

— Не ваша справа. - насторожено відповіла я. 

— Тепер наша. - сказав інший мужик за моєю спиною і вколов мені в шию велику дозу транквілізатора.

— Чорт! - я схопилася за шию і впала на коліна.

— Киньте цю до решти! - скомандував головний і мене підхопили під руки.

Вивернувшись, я вдарила ногою в коліно одного, і заїхала в щелепу другому.

— Чорт! Джей, тримай її! - прокричав один із чоловіків, і мене схопили за ноги, але я сильно вдарила одного з них ногою в пах.

— Сучка! - чоловік впав на коліна, а мені в шию вкололи ще 2 шприца транквілізаторів і я відключилася.