Частина 4. Чорний код
Я швидко збирала речі та вдягла спорядження. На зв'язковому браслеті світився Чорний код, який послав мені Рексар. Просто так він би не висмикнув мене з вилазки до Гідр. Сталося щось серйозне.
- Куди зібралася? - Ілар тут як тут стояв у дверях.
- Мені треба допомогти друзям. Вони у небезпеці. - швидко відповіла я, накидуючи рюкзак.
- Я з тобою. - коротко сказав Ілар.
- Ні. Це лише моя справа. – я роздратовано махнула на нього рукою.
- Кіро, якщо ти ще не зрозуміла – я поясню. - він підійшов ближче до мене. – Ми пов'язані. Куди ти – туди і я.
- Ілар.. – я закотила очі.
- Це не обговорюється. – суворо сказав чоловік. - Чекатиму тебе біля північного виходу. - він відвернувся і попрямував до дверей.
- Ілар, стривай. - я підійшла до нього і взяла за руку, ніжно повернувши до себе і поцілувавши. - Спасибі тобі. Це були чудові півтора роки.
Принц посміхнувся і поцілував мене у відповідь, але за мить відсторонився.
- Що ти зробила..? - спитав він, обм'якаючи і завалившись на ліжко.
- Ти пробачиш мені. - я посміхнулася і вийшла зі своїх покоїв, попрямувавши до виходу з міста одна.
Я не можу наражати Ілара, принца та спадкоємця Гідр, на ризик. А допомогти своїм хлопцям я зобов’язана.