Частина 1. Виклик Великого учителя

• Кіро, це ти? - Великий учитель відклав сувій і підвівся. - Проходь. 
• Ви викликали мене? - я приготувалась до настанов та зупинилася в центрі кабінету, ставши в стійку.

Великий учитель, ім’я якого не проголошується вголос, муштрував своїх учнів крутіше будь якої армії. Він завжди казав, що незалежно від прав від народження та становища - важлива лише сила духу та сенс кожного у цьому світі. 

Я познайомилась з релігією гідр за два тижні після появи Ілара. Їх віра базується на сенсі життя та вчинках, які ти робиш. Не було злодіїв чи героїв, не було поганих та хороших. Як би ти не вчиняв та з якою метою - це було неважливо. Головною умовою їх релігії було життя, прожите із сенсом. Ті, хто жив без мети, а тобто просто існував, після смерті зникав з історії і не залишав після себе й сліду. А ті, хто жили з метою, неважливо чи досягли вони її, відправлялися у безкраї моря Ілтанти. Що не кажіть, а ця концепція релігії звучить краще багатьох. 

• Так, викликав. Ти пам’ятаєш наші часові уроки? - він уважно подивився мені в очі. 
• Так, учителю. - я ледь скривилася. Після цих уроків я довго губилася в просторі і навіть одного разу забрела в кімнату до Ілара. Він спочатку всміхнувся, але потім, зрозумівши що зі мною, довго лаявся. Відтоді я почала тренуватись по іншому, а принц уважно слідкував щоб я не перевтомлювалась і гарно поїла перед тренуванням. 
• Добре. Сідай. - він вказав на м’який килим в центрі кімнати. 

Я беззаперечно підкорилась наказу і зручно вмостилася на волохатому килимі, який Великому учителю привіз Ілар з одного зі своїх рейдів. Запустивши руки в хутро я ледь посміхнулася. 

• Чому ви мене викликали, учителю? - поцікавилася я, трохи розслабившись. - У нас з вами не мало ж бути сьогодні тренування. 
• Мені було видіння від Світочі. - промовив чоловік і в мене очі полізли на лоба. Я чула що такі видіння стаються дуже рідко і вони несуть в собі інформацію про події, які мають статися в найближчому майбутньому. - Балансу щось загрожує і це щось пов’язане з тобою. - він сів навпроти і уважно подивився мені у вічі. 

Я затамувала подих. Цей рік у Гідр був таким спокійним, розміреним. Ілар показав мені інші поселення Гідр, на мене не було нападів і спроб убити з моменту вигнання тих двох панночок з імперії. Всі ставилися до мене з повагою і здавалося, що розмірене життя в імперії порушую тільки я, вилітаючи з вікна своєї кімнати у башті і влаштовуючи вечірки у нижньому місті столиці, на які регулярно завалювалися вартові у голові з Іларом. Але одного разу я і його з собою взяла і йому навіть, здається, сподобалось! 

• Закрий очі, Кіро. Не роби різких рухів та розслабся. - почав швидко віддавати накази учитель. - Я з’єднаю твою свідомість з Світочем та буду тримати цей зв’язок доки ти не побачиш провидіння. 

Я слухняно закрила очі і постаралася заспокоїтися.