Розділ 24. Подальше розслідування Гаврильченка 

     Гаврильченко між тим, щодоби тримав під контролем всі пересування хлопців та дівчат. Через кілька днів він був уже в курсі всіх конфліктів батьків і дітей з цієї компанії, і всі таємниці цих підлітків. Насправді, це були цілком нормальні юнаки, на відміну від їхньої характеристики сусіднього дільничного. І зараз Володимиру було особливо цікаво, хто ж зміг так наалякати старшокласників, що при розмові про ту подію у них злякано округлювалися очі, і вони не хотіли говорити на цю тему.

     Коли Гаврильченко зібрав достатньо щоденного матеріалу на підлітків, він вирішив, що настав час для повторної розмови. Однак, з огляду на досвід попереднього спілкування з ними, він застав їх зненацька, здійснивши в один з вечорів візит до Гущиних.

     - Гей, до нас знову йде цей чувак! - закричав якось Сашко, побачивши у вікно Гаврильченка, що прямував до їхнього флігеля.

      - Що будемо робити? - заметушилися хлопці, поспішно наводячи порядок у вітальні.

      - Нічого! Ми ж ні в чому не винні! - сердито відповіла Настя.

     - І знову  вітаємо! - непривітно зустріла вона незваного гостя.

   - Вечір добрий! Народе, мій намір поговорити з вами поза стінами поліції говорить про довіру і небажання вплутувати вас у  дорослі справи, в які ви, мабуть, самі вплуталися. Тому, я, як і раніше, хочу неофіційно поспілкуватися з вами ...

     - Зрозумійте, ми не не хочемо з Вами розмовляти, а Вам самому так буде краще.

     - Чому?

     - Тому!

   - Бо приберуть Вас так само, як і Данилу! А ми не хочемо, аби ще хтось постраждав, — випалив Сашко, почервонівши.

     - Так, ви про мене не турбуйтеся, я вже дорослий хлопчик і зумію себе захистити.

    - Це Ви так гадаєте, — заволала Ніка. - Даня теж так думав. Був упевнений, мабуть, що ми будуємо демократію, і ніхто в нього не стане стріляти! ..

    - І Ви, якщо підете таким шляхом, відразу кулю склопочете. Ой! Це в новинах сказали, що його застрелили...

    - Або — ніж!

    - Та невже поліція не зможе вже свого слідчого захистити? Як погано ви думаєте про ...

    - От якраз наша поліція і є вбивці! - випалила Ніка.

    - Що?! - схопився з місця Гаврильченко.

    - Я нічого не казала! - похапцем стулила рота Вероніка.

    - Стоп! Це Ваші фантазії та припущення?

    - Ні! Це ми самі бачили! Точніше - чули. Тільки ми Вам більше нічого не скажемо.

    - Але, як тоді я зможу розслідувати цю справу?

    - Так Ви й не зможете, якщо хочете залишитися живим.

    - Ні, це ж казна-що!

    - Ви підете проти свого начальника?

    Гаврильченко впав назад на стілець і замовк. Так ось воно що! Невже корупція так проїла тут все, що самі співробітники поліції прибирають свідків?

    - Я — не такий, як вони. Народе, я прийшов працювати за покликанням. І хочу очистити поліцію, і зробити її такою, якою вона повинна бути.

    - Може бути. Ви ще молодий, і я можу Вам повірити, — погодився з ним Сашко. - Але Ви поодинці нічого не зможете зробити.

    - Звичайно. Якщо — поодинці. Але я — не один. У мене є друзі, і там, де потрібно.

    - Та, що вони можуть?

    - Ну, наприклад, могли стежити за вами так, що ви до сих пір їх не виявили.

    - Що ?! Ви за нами стежили? - підлітки були вражені.

    Як вони могли не помітити стеження? Так, в такому випадку, їхні життя взагалі нічого не варті!

   Дівчата ще не могли прийти до тями, але Микита швидко зорієнтувався і почав закидати слідчого питаннями.

     - А наскільки сильні Ваші друзі? Я маю на увазі не фізичну підготовку.

    - Досить, якщо треба буде застосувати цю силу.

    - Але, Ви, ж уже бачите, що треба буде.

    - Зробімо так: дівчатка тут взагалі ні до чого! Отже, тільки ми будемо з вами розмовляти, — почав Сашко, але дівчинки активно втрутилися в їхню розмову.

    - І ви тут були ні до чого!

    - Тоді буду я сам розмовляти. Всі звалили в мансарду!

    - А ти можеш бути брутальним! - прокоментувала його випад Ніка.

    - Зараз не той  час аби сперечатись! - Гримнув Сашко.

    Дівчата слухняно пішли до мансарди.

    - Я хочу переконатися, що зараз Ви нас не записуєте. Можете роздягнутися? - запитав Олексіїв.

    - А ти — завбачливий, — похвалив його лейтенант і став слухняно роздягатися до трусів.

    Санька кивнув.

    - Я розповім Вам те, що ми ... я бачив. Відразу попереджаю, що Ви мені можете не повірити. Але, все, що я скажу — правда. Нам немає сенсу брехати, тому що цими розповідями ми тільки ставимо під загрозу власне життя. Але я не даватиму показів під присягою. Мені життя дорожче. Це просто — щоб Ви зрозуміли, з ким хочете мати справу.