Розділ 22. Продовження тортур

     Мати Ніки не заспокоїлася, і на ранок повела Ніку в жіночу консультацію. Донька вся кипіла від злості та почуття приниження, але нічого вдіяти не могла. Підсвідомо, вона розуміла, що при підтвердженні її правоти, батьки хоч раз, може, замисляться про те, як образили її. Тому, вона покірно пішла до гінеколога.

     Та не була збентежена заявою Софронової.

    - Ви знаєте, Ви — не перші й не останні, хто приходить з такого приводу, — заспокоїла лікар маму Ніки.

     «Треба ж, виявляється, і ще такі ненормальні є!» - здивувалася дочка.

    Вона витримала всі моральні тортури та принизливий огляд гінеколога, але після цього, з таким переможним виразом на обличчі, глянула на матір, що тій стало ніяково.

    - А ось тепер, мамо, коли ти переконалася, що я завжди говорила вам правду, я вважаю, що маю моральне право не жити з людьми, які мені не довіряють! Так що — адью!

    Ніка ображено хмикнула і пішла з консультації, а мати засмучено дивився їй услід і не знала, що тепер робити. Вони ж з батьком були впевнені, що дочка і цей негідник Сашка .... А виявилося, що Ніка була ще невинна! Вони з батьком “ступили”.

     Сафронова набрала чоловіка і почала йому розповідати останні новини. Але за цей час, батько Ніки вже встиг зробити скандал в будинку Олексієвих. Батькові Сашка, який терпіти не міг Ніку, довелося огризатися. Але, коли Сафронов пішов, Саньку влетіло по перше число.
     Знаючи, що він невинен, Сашко відчував приблизно ті ж почуття, що і Ніка сьогодні, і напередодні. Максу було дивно спостерігати, як його молодший брат мовчить у своє виправдання. Адже, всім домашнім був відомий гарячий темперамент молодшого Олексієва.

     Мабуть, була причина, яка змушувала його мовчати. Сашко ж теж думав над тим, що для нього є справжня дружба і чи варто заради неї терпіти таке ставлення. Плюс, він зрозумів, що Ніка була «викрита», і зрозумів, за яким сценарієм. Отже, все пройшло «відносно безнапасно» і його дівчині довелося взяти на себе всю атаку Головатого. Здзвонитися з ним Вероніка не могла, оскільки ще вчора ввечері батьки відібрали у неї телефон.
   З хвилину подумавши, він прийняв єдине правильне рішення, яке прийшло йому в голову. Він нашвидку зібрав мінімум своїх особистих речей і покинув будинок, голосно грюкнувши дверима.

      Таким чином, і Ніка, і Санька знову виявилися мешканцями в Настиному флігелі ...

     Звісно, батько Ніки відразу ж подзвонив Олексієвим і вибачився, батько Сашка почав розшукувати сина, зрозумівши, що перегнув палицю цього разу. Але, спілкуватися з дітьми їм довелося за допомогою вже досвідченого в таких справах, перемовника Гущина. Ображені підлітки гордо відповіли, що більше не повернутися додому ніколи.

     - Ну, Ви розумієте, що має пройти трохи часу, — заспокоював їх на спільній сімейній раді тато Насті.

   Батьки скривджених скрушно зітхали й поглядали один на одного в надії, що хтось із них щось придумав. Мами пустили в хід всі свої вмовляння, але діти залишалися непохитними.

     - Ну, нехай живуть у мене, — підсумував Віктор Андрійович.

  Тому, всі погодилися, що на якийсь час підліткам треба дати спокій. Нехай перебісяться і заспокояться.

     - А у нас вони будуть під наглядом, і нагодовані, — заспокоїла всіх мама Насті. 

     Батьки зітхнули, скинулися грошима на харчування дітей і вручили їх Гущиній.

     - Тримайте нас в курсі, якщо що, — попросили вони наостанок.

     - Ну що, все в зборі? Як в старі, добрі часи, — сумно посміхнулася Настя.

    - Ну, часи не те, щоб «добрі»! Якось хочеться включити «матрицю: перезавантаження»! - відповіла Ніка, яка все ще перебувала під враженням ранкових подій.

     - Зате ти врятувала всіх нас! - міцно обняла подругу господиня.

     - Ви молодці. Ви прийняли удар за нас усіх, — чесно визнав і Микита.

    І цих дружніх слів було достатньо, щоб Ніка і Сашко щиро зраділи. Виходить, ці страждання були чогось варті! Вони не сумнівалися, що і Мик з Настею могли б вчинити так само заради них. Ось вона — справжня дружба, така, що і — у воду, і у — вогонь разом!

     - Ви не хвилюйтесь, ми в усьому вам будемо допомагати.

   - Ага, зараз, — грізно сказала мама Насті, яка чула їх останню фразу, і впливла в кімнату, несучи перед собою величезну каструлю з борщем.

     - Це я вам допомагатиму. Щоб за сьогодні це все з'їли!

   - Так з превеликим задоволенням, Ніно Олегівно, — заволали хлопчаки й почали з насолодою впиватися дивним запахом.

    - Ось чому завжди чужа їжа смачніша, а? - весело запитав Микита. - У мене мама теж смачно готує, але у Вас! ...

  - Ах ти, маленький підлабузнику! - весело посварила потенційного зятя Гущина, відчуваючи задоволення від щирих похвал її кулінарних талантів.

    Настя почала розливати по мисках борщ, а Микита знову запевнив друзів, що готовий їм допомагати з усіх предметів, якщо у тих будуть проблеми. Хлопці заспокоїлися, стали думати про майбутнє, і вже ніхто не думав про те, що тепер страждають від моральних мук і докорів сумління їх батьки. А, якби й знали, то не стали співчувати. У старших повинно повинно було бути розуміння своїх дітей!