Розділ 21. Приниження

   Батько Ніки готувався до ювілею. І, як звичайно, запросив до себе старого друга, Віктора Валерійовича. Йому було цікаво послухати мальовничі розповіді приятеля про таємничі стеження та про екстремальні затримання. Старший Сафронов сам був військовим пенсіонером, тому вважав себе мало не колегою Головатому.

     Начальник поліції теж завжди охоче ходив в гості до Софронових. Там його завжди чекала привітна зустріч господині та смачний стіл, якого вже кілька років не було у Головатого. Колишня дружина начальника, тоді ще міліції, не витримала постійної відсутності чоловіка вдома, і розлучилася з ним. А смакота на столі Софронових створювали імітацію сімейного кола родичів.

    Ось і зараз, Віктор Васильович із задоволенням наївся домашньої печені та всіляких салатів, і вийшов покурити на балкон.
Там в цей час перебувала і Ніка, яка розмовляла телефоном з Сашком.

     - Палиш нишком? - зі спини запитав Головатий.

   Почувши його голос, Ніка мало не присіла з переляку. Вона витріщила очі й переляканим голосом відповіла:

     - Ні.

     - Молодець! А я, от, не можу кинути, — зізнався він дочці приятеля.

    Головатий окинув Вероніку оцінювальним поглядом. Як це так швидко ростуть чужі діти? Начебто, ще вчора була маленькою дівчинкою, а зараз — уже, хоч заміж видавай! Цікаво, як там його дочка поживає? З того моменту, як батьки розлучилися, Тася встала на сторону матері, і не підтримувала з ним стосунків.

     - Як у тебе взагалі справи? Уже зустрічаєшся з ким-небудь?
Ніка подумала, що краще йому не брехати, все одно, адже, може знати правду, і кивнула.

     - Хоч нормальний хлопець?

     - Так. Однокласник.

     - А, однокласник! - хмикнув Головатий.

   Він би не дозволив серйозно зустрічатися своїй Таї з однокласниками. В однолітків, зазвичай, в сімнадцять років вітри в голові. Він загасив бичок і розвернувся в бік кімнати. 

     І тут, він здалеку побачив господиню будинку в шикарній зеленій сукні. Мама Ніки зняла, нарешті, фартуха і постала у всій красі. Раптом, в пам'яті Головатого щось заметушилося, заворушився, замиготіли якісь зорові образи ... і він згадав те, що мучило його все ці дні. Ось де і на кому він бачив ту сережку! На старшій Софроновій.

     Він перевів погляд на Ніку.

    - А-а-а, які сережки мама носить під цю сукню, не пам'ятаєш?
    «Все!» - здогадалася Ніка, і її заморозило холодом жаху.
    Що ж робити? Папа Насті говорив, що треба поводити себе природно, щоб не видати себе.

    - Такі старовинні, з висульками, — постаралася вона відповісти, як ні в чому, ні бувало.

    - А ну подивися, чи не ці? - схвильовано почав шукати в телефоні знімок сережки Головатий.

  - Так. А що? - ніби не розуміючи його інтересу, відповіла Ніка, гарячково думаючи над тим, що б придумати, щоб не сполохати батьків.

   - А ти можеш перевірити, чи є вони на місці? Це дуже важливо, Ніко!

  В цю мить дівчина задумалася над тим, що ж таке дружба, і чи варто вона того, щоб ризикувати заради неї своїм життям і репутацією? Від її вмілого або невмілого обману буде залежати її життя і життя її друзів. Вероніка знала, що батьки були про неї не найкращої думки, і завжди ставили в приклад їй Настю. Чи любили її мати з батьком взагалі?

   Зараз, після стількох нападок батьків останнім часом, вона ускладнювалась відповісти на це питання. Але, вона любила їх і не хотіла засмучувати, знаючи при цьому, що те, що вона зараз зробить, буде явною неправдою.

    - Їх немає, — опустила вона покаянно голову.

    - Як немає? Чому? - сполошився він.

    Ніка постаралася надати обличчю безневинного виразу.

    - А чого це Вас так хвилює, Вікторе Васильовичу?

    - Тому, що одна з такої пари була знайдена на місці події.

    Тепер вона постаралася зобразити крайню схвильованість.

    - Як, на місці події? А де?

    - В лісі. Знаєш, там такий сарай був? А зараз — згорів.

   Прикидаючись необізнаною дурепою, Ніка стривоженим голосом відповіла, що це не вона підпалила сарай.

  «Ще б пак, це ж я його підпалив!» - подумки заперечив їй Головатий, прийшовши в неймовірне збудження.

    - Так мене не сарай цікавить. Як там сережка опинилася? Коли?
    Дівчина почервоніла і зізналася, що вона якось «гуляла там з приятелем».

    - У сараї?

    - Ну так. На вулиці було холодно, і ми зайшли погрітися ...

    Балконні двері тихенько розкрилася і у дверях з'явилася мама Ніки. Їй стало цікаво, про що це Головатий може розмовляти з її Веронікою.

    - І що? - продовжив випитувати Ніку той. - Ну, гуляли, а чого сережка впала, загубилася?

   - Ну-у-у, — видавлювала з себе неприємне «визнання» Ніка, — Ми ж ... обіймалися там, розумієте, напевно, я тоді й загубила її.

   - Ах, ти, мерзото отака! Ми для тебе все робимо! А ти за нашими спинами трахаешся, де попало зі своїм коханцем? - не стримуючись від гніву, заволала мати Ніки. - Ні, щоб вдома сидіти у свої роки, так вона!