Розділ 15. Бунт

     Спільно зробивши уроки та відпочивши, компанія почала розходиться додому. Завтра намічалася вечірка у їх однокласника і Микита був призначений в класі відповідальним за алкоголь.

     Тому, прийшовши додому, і побачивши, що батьків ще немає, він приготував і остудив чай, і почав переливати віскі у свою термочашку, а в пляшку з віскі — чай. При цьому, він слухав музику і вона була включена дуже голосно. Через це, він не почув, що прийшли батьки та вони застали його зненацька. Батько Микити не часто пив, але алкоголю в будинку було багато. Однак, при цьому, вони завжди довіряли синові. А той, виявляється, в сімнадцять років уже п'є?!

     - Ах, ти ж, дебіл! - скипів батько.

     В розмову втрутилася його мама: 

     - То ти у нас крадеш спиртне?

   Але у відповідь було лише мовчання. Син не бачив сенсу виправдовуватися. Що він, стане, як маленький? Виправдовуватися, що бере віскі не для себе?

     - Тепер я розумію, як ви могли потрапити під машину! - закричав батько.
    Його обличчя почервоніло від гніву. Микиті вже якось потрапляло кулаками батька, і більше він не хотів відчувати на собі батьківський гнів. Син схопив пляшку, і накинувши на плечі куртку, вибіг з квартири.

     - Ну і йди до тих, з ким ти п'єш! - вигукнула розлючено мати.
     Батько схопив рюкзак Микити та викинув його в під'їзд, слідом синові.

   Батьків Насті не було вдома, вона прибирала свій особистий будиночок. Їй подзвонив Микита і, запитавши дозволу, прийшов до неї.

     - Нічого собі! Ну, твої родаки й дають! - здивувалася його подружка.

   Вона не розуміла, як батьки Микити могли так вчинити? Адже, їх  син був найспокійнішим і найрозсудливішим в їхньому класі, якщо не брати до уваги її самої. Він-то, якраз, і не пив!

    Настя виділила йому диван. Вона обдзвонила друзів і повідомила останні новини. І тут до неї підтягнулися всі.

    Сашко повинен був брати участь в олімпіаді зі стрільби, але раптово він вирішив відмовитися. Батькам Саші подзвонив його викладач і попросив вплинути на сина. Крику у нього сьогодні вдома було!!! У підсумку, він теж пішов з дому до Насті.

     А у Ніки вдома стало ще гірше. Вона була єдиною, хто йшов в класі на медаль. Але посеред року вона вирішила піти в медичний коледж. Батьки прийшли в жах від рішення дочки. Потенційна медалістка і піде в коледж?! Вони заборонили їй забирати документи зі школи, і на тлі цього стався великий скандал з криком. У підсумку, Вероніка теж прийшла до Насті.

     - А ти-то чого? У медичний? Ну, хоча б після школи. Навіщо тобі в коледж?

   - Я б його швидко закінчила і могла вже працювати, приносити людям користь. І паралельно б навчалася в універі!

    - У медколеджі все не так, як в інших. Ти не виграєш тут час. У мене сусідка йшла таким шляхом. І переваг при вступі до універа не буде. Повертайся додому, тобі ж краще не мучитися, — намагалася переконати її Настя.

   - Як я можу тепер відступити, якщо вони не дають мені навіть теоретичного права вибору? Вони просто його порушують! - засмучено вигукнула Ніка.

    Звісно, вона по-своєму, мала рацію. Але, цілком могла повернутися і знайти спільну мову з предками. Однак, через образу і з почуття колективізму, вона вирішила приєднатися до «страйку» і залишитися у Насті.

     - Друзі, живіть, скільки хочете. Ви мене не соромтеся. Але, перепрошую, а за який кошт мені вас годувати?

     Хлопці переглянулися.

     - Ми щось придумаємо. Завтра. Гаразд?

   - ОК, — погодилася Настя, яка ще не розповідала своїм друзям про те, що теж вирішила круто змінити свій шлях.

     Вона з Нікою нарізала бутерброди, і все перекусили. Настав вечір і друзі вирушили на вечірку, яку влаштував їх однокласник Сергій. Вони все круто відпочили та всупереч своїм правилам, навіть, трохи випили.
     По дорозі Саша зняв всі гроші з картки, яку йому нещодавно відкрили батьки.

     - Слава Богу! Тепер ми в перший час, вочевидь, що не пропадемо! – зрадів він.

     О десятій вечора вони прийшли в сарайчик і впали спати.

     Наступного ранку тато Ніки прийшов будити їх:

     - Діти, прокидайтеся, ви вже спізнюєтеся.

     За дуже тихим і захриплим голосом підлітків, він зрозумів, що їх вчорашня вечірка «вдалася».

     - У будинку їжа є, поїжте в обід.

    На ці його слова взагалі не було реакції. Втім, він і не очікувавна розмову, відчувши з порога запах перегару. Добре, що його дружина не вирішила заглянути до Насті з ранку! Гущин не забув той час, коли сам був молодий. Звичайно, в його час не було прийнято так «тусити». Але й у них були свої маленькі божевілля. Через те, він чудово розумів, що молоді іноді треба «відтягнутися», як вони говорили. Нічого, подорослішають і все мине!

   А батьки інших дітей тим часом обдзвонювали одне одного. Дізнавшись, що їх діти під наглядом Гущин, вони заспокоїлися.
    Ближче до обіду вони прокинулися, встали та пішли обідати в будинок до Насті:

    - Ось це ми вчора конкретно перебрали.