Розділ 14. Переоцінка цінностей

     У Вероніки зараз відбувалася переоцінка цінностей. Якщо раніше вона була досить егоїстичною, і її мало цікавило життя інших, то зараз загибель Данила просто потрясла її. Вона знала його досить поверхово, просто тому, що її хлопець спілкувався з ним. Але, тільки зараз вона зрозуміла, наскільки крихке, насправді, людське життя.

    Й досі Ніка ніяк собі не уявляла, чим би хотіла зайнятися після школи. Вона вважала, що цілком може піти в архітектурний інститут, оскільки їй подобалися різні будівлі, і було б прикольно будувати щось нове. До того ж, в Інтернеті вона бачила нові просунуті проєкти типу плавучих і грибоподібних міст майбутнього ....

  Але, зараз вона згадувала про те, як лежала в палаті реанімації, під'єднана до апаратів життєзабезпечення, і розуміла, що порятунок життя людей — не менш важливе завдання, ніж будівництво екологічних міст. І вона вирішила, що буде пробувати вступати до медичного університету.
     

     Але, найнесподіванішим чином, стрес подіяв на тихоню Настю.Раніше вона замислювалася про те, щоб разом з Миком стати модним оформлювачем. Микита, звичайно, хотів стати вільним художником. Але, Анастасія мала більш виражене комерційне бачення їх перспектив. І розуміла, що зараз модним і добре оплачуваних бізнесом буде авангардне оформлення різних інтер'єрів.

     Однак, вона вперше зіткнулася з тим, що їх «рідна» поліція виявилася смертельним ворогом. І це її жахнуло. Вона багато чула з екранів телевізора про корумпованість силовиків і поліції, і зараз розуміла, наскільки страшне майбутнє їх чекає, якщо все це не зупинити. Ясна річ, що в поодинці неможливо боротися з цим потворним монстром. Але, Настя була впевнена, що вона — не одна така. І що колись вони зможуть покласти край беззаконню. Інакше, застрелять всіх.

     І вона твердо вирішила йти в школу поліції. А для цього, їй необхідно було терміново підтягнути фізкультуру. Адже, при вступі доведеться здавати нормативи.

     Минуло пару тижнів. Кожен з друзів намагався більше не бути відвертими, і жити звичним порядком. Вони намагалися старанно вчити уроки й планувати майбутнє, але, чесно кажучи, це їм погано вдавалося.
     Заважав їм в цьому страх. Страх  викриття поліцією.

  Через кілька тижнів, батьки хлопців заспокоїлися і вирішили, що їхні діти взялися за розум. Батьківський контроль ослаб і все зажили спокійного життя. Але, хлопці відразу, ж вирішили скористатися цим послабленням, і зібралися у Насті у флігелі.

     Ніка все ще сильно нервувала через втрату сережки.

     - А раптом моя сережка вже у них? - запитала вголос похмура Ніка.

     - Якби вона була у них, вони б нас уже знайшли, — сказав Сашко.

   - А вони ж можуть вибирати відповідний для них момент. Наприклад, коли ми будемо одні без батьків, як зараз, — сказала Настя і відсунулася від вікна.

    - Друзі, міркуймо  логічно. Якби вони знали, що це ми — ми б тут вже не сиділи.

    - Микита має рацію, — визнала Ніка і почала прибирати чашки зі столу.

    Хлопці наслідували її приклад.

    - Але мені, все одно, неспокійно.

    Друзі не хотіли зізнаватися один одному, що кожен з них знаходився в очікуванні можливої ​​біди.