Розділ 11. На місці події

     Вдень, а точніше, з самого ранку, начальник поліції проводив позачергові збори особового складу. Адже на світанку сталося загоряння лісу. І пожежники вирішили, що це сталося в результаті підпалу.

   - Отже, зараз одна СОГ*(*слідчо-оперативна група) разом з пожежними відправиться на місце можливого первинного загоряння. Дивіться обережно, знаєте, як ті вічно намагаються згорнути все на технічні несправності!

   - Та які ж технічні несправності в лісі, Віктор Валерійович? - обурився начальник з кримінального блоку.

    - Отож бо й воно! Слідкуйте, щоб не підкинули якісь обгорілі дроти, - пробурчав Головатий.

   Всім місцевим співробітникам було відомо вічне протистояння пожежників і міліції, а тепер вже у спадок від тієї — і поліції. Пожежникам треба було якомога швидше знайти правдоподібну причину загорянь, а поліції — як можна правильніше. Тому, в баченні цих двох команд часто виникали суперечки. Хай там що, СОГ була сформована і виїхала в ліс. Але, виявилося, що їх вже випередили пожежні й журналісти.

   - Оточити тут все і відтіснити журналюг, а то, не дай Боже, обгорить хтось, а нас зроблять винними, — скомандував слідчий.

     Дільничний кинувся виконувати його наказ, а слідчий поспішив до командира пожежників.

     - Вітаю! Ну, що нового? - потиснув він руку колезі.

     - Ми вважаємо, що загоряння почалося з того сараю, — махнув рукою пожежник в сторону обгорілої будови. - Але на Вас там чекає несподіванка.

     - Вуглик* є? - стрепенувся начальник крім блока.(* обгорілий труп- (проф. жаргон)
   Пожежник кивнув. Слідчий скривився. Він уже бував на обгорілих трупах. І пам'ятав специфічний запах горілого людського тіла. Його було неможливо сплутати ні з чим іншим. Лейтенанту Крищенко завжди здавалося, що в таких випадках його власне тіло, і волосся, і одяг просочувалося цим огидним запахом. І прибувши з такого виїзду, він завжди намагався якомога швидше прийняти душ і закинути речі в прання. Тепер знову доведеться простояти під струменями води не менш як годину, щоб хоч якось позбутися горілого смороду!

     Начальник кримінального блоку, майор Гончар не знав про таємні страхи свого колеги, але і сам не любив бувати на згарищах. Однак, робота — є робота, і нікуди не дінешся. Він зітхнув і ступив до залитої водою, але ще чадної ділянки лісу, що оточувала нещасливий сарай.

     - А доктора доставили? - згадав він і запитально обернувся до слідчого.
Крищенко кивнув.

     - Я тут, Вадиме Григоровичу, — крикнув судмедексперт, який намагався на ходу наздогнати майора.

     - А де всі? Де криміналіст, ДІП *?( *дільничний інспектор поліції (укр.) Понятих забезпечили? 

     - Доганяють.

    Ясна річ, що ніхто зі складу опергрупи не поспішав лізти на ділянку, де вологе повітря було насичене огидним гаром!

    Опергрупа пройшла крізь вцілілий рідкісний чагарник і натрапила на сплавлені чорні смоляні залишки того, що недавно було тілом людини. 

    - Ох, і робітки тут буде, — зітхнув судмедексперт Брагінський.

    - Анатолію Івановичу, ну Ви самі знаєте, що нас цікавить. В першу чергу — причина смерті та чи горів він живим або – вже мертвим.
    Брагінський кивнув. 

    - Чи зможете Ви це зробити по-швидкому?

    - Постараюся. Тільки треба дочекатися, поки припинитися горіння. Гарячий же не розітнеш.

    - Тарасе Терентьєвичу, — звернувся до Крищенко криміналіст Алік, — не дивлячись на горіння, тут явно видно сліди волочіння!

   Молодий фахівець показав на прим'яті обгорілі кущі трави. «Ось ти очкастий який!» - з досадою подумав слідчий.

   Тепер доведеться робити зайві слідчі дії. Якби поняті не чули, то він би заткнув рота цьому допитливому молодикові. Але, свідки вже потягнулися в бік залишків халупи.

     - Гей, шановні, поки стійте тут, інакше затопче нам все сліди! - закричав він.

    Зазвичай, у свідки огляду місця події потрапляли випадкові перехожі або сусіди, які не дуже бажали виконувати таку роль. Але сьогодні, схоже, потрапили любителі детективів, які всюди норовили всунути свого носа. Розслідування пожежі завжди передбачало теоретичну можливість кримінального спалення. А кому охота мати зайвий «висяк» у відділі? Тому, якби поняті були досить інертними, все-таки можна було б спробувати спустити ситуацію на гальмах. Але, коли трапляються такі допитливі любителі дотримання законності, доводиться робити все по протоколу.

     Криміналіст пішов по сліду волочіння, які привели до сараю. Дах і його стіни практично були відсутні. Стовпи від стін ще слабо диміли й видавали їдкий запах. Алік роздав всім вологі серветки, прикрив собі рота і носа, та увійшов всередину напівзотлілого периметра. На земляній «підлозі» безладно валялися жаристі головешки. Криміналіст задумливо розкидав їх носками своїх армійських черевиків, намагаючись побачити внизу що не будь примітне.

     - Є! - радісно вигукнув він, піднімаючи щось з землі.

     Всі поспішили до нього.

     - Ось! - Алік продемонстрував гільзу.

     - Щоб тобі! - в серцях вигукнув слідчий.