Вогонь усередині

Книга містить сцени психологічної напруги, темного фентезі та внутрішньої боротьби. Рекомендовано від 16 років.

Ніч огортала місто густим мороком, ніби сама темрява хотіла сховати його від світу. У вузьких провулках, де навіть світло ліхтарів боялося ступити, ходив він — Арес. Ім’я, що звучало як грім у пустелі, таїло в собі бурю, яку не кожен міг приборкати.

Він був звичайним для очей перехожих — з холодним поглядом і зібраністю, що приховували пожежу в серці. Але варто було відчути жар усередині, як світ навколо змінювався — і він теж.

Полум’я пульсувало в його жилах, наче жива істота. Дракон, що спав усередині, дедалі частіше починав ворушитися. І коли це траплялось — усе довкола могло перетворитись на попіл.

“Ти знову тікаєш від себе,” — прохрипів внутрішній голос.

Голос, який ніхто інший не чув. Голос, що належав не людині.  “Як довго ти зможеш?”

Арес різко зупинився біля закинутої каплиці — місця, куди ніхто не наважувався заходити вночі. Він втупився в тріщини на старому камені, намагаючись дихати рівно. Марно.

Вогонь уже розходився від грудей до пальців. Вени запалювались. Кінчики пальців парували. Очі зсередини наливались золотом.

«Ні. Не зараз. Не тут.»

Але дракон всередині не питав дозволу.

Перший спалах — і під ногами затріщала земля. Повітря навколо почало тремтіти, мов перед грозою.

Арес впав на коліна, втупившись у землю, стискаючи кулаки так, що шкіра тріскала.

“Ти не маєш влади наді мною…” — прошепотів він, хрипко.

“Але ж я — ти,” — засміявся голос.

З темряви вийшов силует. Старий чоловік із ціпком, у сірому плащі, з поглядом, який бачив уже не одне століття.

“Вставай, Аресе,” — сказав він спокійно.

 “Якщо не навчишся тримати полум’я, воно спалить усе, що тобі дороге.”

Арес глянув на нього крізь туман, що огорнув зір.

“Хто ти?”

“Той, хто знає, як приборкати дракона.”