Розділ 9

Після «пряникової пригоди» Шарік відчув небувалий приплив енергії. Йому хотілося довести всій родині, що він не просто пустун, а справжній помічник. Нагода випала швидко: Баба Олена вийшла в сад, щоб висадити розсаду весняних квітів біля бірюзового ґанку.

— Так, мої дорогі, — примовляла Баба, розкладаючи маленькі горщики. — Зараз ми тут таку красу наведемо, що всі сусіди заздритимуть.

Ліля допомагала розпушувати землю, а Кеті з важливою міною принесла маленьку дитячу лійку. Шарік і Мушка крутилися поруч. Мушка, як досвідчена дачниця, просто вляглася в холодку під кущем бузку, спостерігаючи за процесом. Але Шарік... Шарік вирішив, що земля потребує його термінового втручання.

Щойно Баба вирила маленьку ямку для першої квітки, Шарік підскочив і почав несамовито копати поруч своїми лапками. Земля летіла в усі боки: на білу хустку Баби, на чисті джинси Лілі та навіть на ніс сонному Рижику, який якраз проходив повз.

— Ой! Шаріку, стій! — вигукнула Ліля, намагаючись спіймати малого за хвіст. — Ми садимо квіти, а не шукаємо скарби!

Але Шарік був у захваті. Він знайшов старий корінь і з гордістю витягнув його з землі, переможно похитуючи головою.

— Ну справжній господар! — Баба Олена витерла обличчя рукою, залишивши на щоці кумедний слід від землі. — Допоміг так допоміг. Тепер у нас замість клумби — справжні окопи!

Мама, яка вийшла з дому з чаєм, не втрималася від сміху:

— Здається, у нас з’явився власний ландшафтний дизайнер. Шаріку, ти вирішив, що квіти краще ростуть у великих ямах?

Шарік зупинився, весь замурзаний у чорноземі, з одним вухом, що загнулося назад. Він подивився на Лілю, потім на Бабу, і впевнено гавкнув, ніби звітував про виконану роботу.

— Знаєш що, «дизайнере», — Ліля підняла його на руки, не боячись забруднитися. — Тепер твоє головне завдання — не копати, а охороняти лійку.

Вона поставила перед ним жовту лійку Кеті. Шарік сприйняв це дуже серйозно. Він сів поруч, випнув груди й почав пильно стежити за кожним рухом Баби. Коли прийшов час поливати квіти, він супроводжував кожен крок дівчат, гордо крокуючи попереду.

Навіть Аніса та Нікіс, які спостерігали за «садовими роботами» з підвіконня, здається, були вражені такою дисципліною. Вечір закінчився тим, що Лілі довелося влаштувати Шаріку перше велике купання, бо його чорна шерсть стала зовсім сірою від пилу.

Але засинаючи на своєму килимку поруч із Мушкою, Шарік знав: сьогодні він зробив щось дуже важливе. Він допомагав своїй сім’ї створювати красу. І хоча пара квіток опинилася трішки глибше, ніж планувала Баба, дім пахнув весною і щастям.