Розділ 6

Перший ранок у новому домі почався не з будильника, а з мокрого носа та гучного «туп-туп-туп» по дерев’яній підлозі. Шарік прокинувся раніше за всіх. Сонячний зайчик, що прокрався крізь бірюзову фіранку, лоскотав його чорне вушко, і малюк вирішив: час діяти!

Першим ділом Шарік перевірив Мушку. Старша сестра лише одним оком глянула на малого розбишаку і поважно відвернулася до стіни — вона любила поспати зайву годинку. Тоді Шарік попрямував на кухню, де Баба Олена вже заварювала запашний чай.

— Ой, ти подивися на нього! — сплеснула руками Баба, коли маленький чорний клубочок почав весело кружляти навколо її ніг. — Вже на ногах, помічник прийшов!

Але «допомога» Шаріка була специфічною. Він знайшов Бабин м’який капець, який самотньо стояв біля порогу. Для Шаріка це був не просто капець, а справжній трофей! Він вхопив його своїми маленькими, гострими, як голки, зубами й потягнув у вітальню.

— Шаріку, віддай! — засміялася Кеті, яка щойно прокинулася і вибігла з кімнати в піжамі. — Бабі ж треба в чомусь ходити!

Почалася справжня погоня. Шарік, весело похрюкуючи, забився під диван, тримаючи капець як найцінніший скарб. Нікіс та Мурзя з цікавістю спостерігали за цим із шафи, а Рижик навіть спробував лапою дістати Шаріка з-під дивана, додаючи грі ще більше азарту.

На галас вийшла Ліля. Вона присіла на коліна і суворо, але з усмішкою в очах, сказала:

— Шаріку, «Дай».

Малюк завмер. Він згадав вчорашній урок на веранді. Подивився на Лілю, потім на капець, а тоді повільно виповз із-під дивана і поклав свій трофей прямо до ніг дівчинки.

— Розумний хлопчик, — Ліля погладила його, і Шарік задоволено завиляв усім тілом, мало не збиваючи з ніг Кеті.

Мама, яка вже готувала сніданок, похитала головою:

— Ну що ж, з таким охоронцем нудно не буде. Мамо  здається, ваші капці тепер під надійним захистом!

Навіть Аніса, яка спостерігала за всім цим зі свого «трону», тихо муркнула. Вона зрозуміла: цей чорний пес приніс у дім не темряву, а справжній вихор радості.

Сніданок пройшов під акомпанемент веселого дявкання. Шарік отримав свою порцію смачного молока, а Мушка — схвальне погладжування за те, що не сварила малого за ранковий розголос. Ліля дивилася на свою велику сім’ю і розуміла: це буде найкращий рік у їхньому житті.