Розділ 5

Коли сутінки м’яко огорнули дім, настав час найскладнішого випробування для маленького Шаріка — першої ночі на новому місці. У бірюзовому домі запалили лампи, і по стінах затанцювали затишні тіні.

Ліля постелила Шаріку м’який килимок у кутку вітальні, зовсім поруч із місцем Мушки. Вона хотіла, щоб малюк відчував підтримку старшої сестри. Але як тільки в домі стихло і вимкнули світло, з темряви почулося тихе, тоненьке «піііп…».

Шарік сидів на своєму килимку, і його очі-вуглинки блищали в темряві. Йому було трохи страшно. Десь далеко залишився гамірний базар, старий кошик і запах соломи. Тут усе було новим: запах дерева, шелест фіранок і тихе сопіння Баби Олени в сусідній кімнаті.

— Не плач, маленький, — прошепотіла Ліля, підійшовши до нього босоніж.

Вона присіла поруч і почала гладити його по оксамитовій спинці. Шарік миттєво притулився до її руки, шукаючи тепла. Але справжня допомога прийшла звідти, звідки її не чекали.

Мушка, яка до цього вдавала, що міцно спить, важко зітхнула, піднялася і поважно перейшла на килимок до Шаріка. Вона вляглася поруч, поклавши свою голову прямо на його лапу. Це був знак: «Я поруч. Я охороняю твій сон».

Здавалося, навіть коти вирішили підтримати новачка. Аніса зайняла своє місце на кріслі зверху, як на сторожовій вежі. Нікіс і Мурзя влаштувалися на підвіконні, а Рижик звернувся клубочком біля ніг Лілі. Весь дім перетворився на одну велику фортецю.

Шарік відчув, як тривога відступає. Він глибоко зітхнув, кілька разів прицмокнув уві сні й нарешті закрив очі. Йому снилося, що він біжить по величезному лузі, а попереду летить Мушка, показуючи йому шлях до найсмачнішої кісточки у світі.

Ліля посміхнулася, поправила ковдру і тихенько повернулася до свого ліжка. Вона знала, що завтрашній ранок буде особливим. Адже Шарік прокинеться вже не гостем, а повноправним членом їхньої великої родини. Чорний пес у бірюзовому домі нарешті знайшов свій спокій.