Розділ 3

Якщо знайомство з Мушкою пройшло як офіційна церемонія, то зустріч із котами нагадувала вихід на мінне поле. У бірюзовому домі коти були не просто тваринами — вони були справжніми володарями диванів та підвіконь.

Першою на ґанок вийшла Аніса. Доросла, мудра і велична, вона зупинилася, мруживши очі на весняному сонці. Побачивши чорну пляму, що невпевнено пересувалася двором, Аніса лише злегка смикнула вухом. Її погляд казав: «Ще один? Ну що ж, головне, щоб не займав моє місце біля батареї». Вона була занадто поважною, щоб бігати за цуценям, тому просто сіла вище, спостерігаючи за молодим поколінням.

А от молодь була налаштована інакше.

— Ой, дивіться, Шарік іде до Нікіса! — прошепотіла Кеті, затамувавши подих.

Нікіс вигнув спину дугою. Він був схожий на маленьку пухнасту блискавку. Шарік, не знаючи котячих правил, весело підбіг до нього, виляючи хвостиком, і спробував лизнути Нікіса в ніс.

— Фррр! — Нікіс миттєво злетів на паркан, звідки почав невдоволено махати лапою. Шарік завмер, схиливши голову набік. Він не розумів: чому цей «дивний собака» вміє літати?

Тут із трави вигулькнув Рижик. Після своїх пригод у малиннику він почувався справжнім героєм. Він не втікав. Навпаки, Рижик підійшов до Шаріка майже впритул, обнюхав його чорний хвіст і... просто ліг поруч, підставивши пузо сонцю.

— Дивіться, Рижик його прийняв! — засміялася Ліля. — Він ділиться з ним сонячним промінням.

Але найцікавіше було з Мурзею. Мурзя, як справжній нічний мисливиця ,  вирішила влаштувати перевірку. Вона  почав грайливо ховатися за кущами, вискакувати перед Шаріком і знову зникати. Шарік, забувши про страх, почав незграбно полювати на цей сірий хвостик. Вони кружляли навколо ніг Баби Олени, поки та не сплеснула в долоні:

— Ой, розбійники! Весь двір перевернуть!

Мушка спостерігала за цим усім збоку. Вона, як старша сестра, час від часу підходила до Шаріка і легенько підштовхувала його носом, якщо той занадто сильно розважався з котами. Мовляв: «Грайся, малий, але не забувай, хто тут головний охоронець».

Аніса з висоти свого «трону» на підвіконні востаннє глянула на Шаріка, тихо муркнула і заплющила очі. Екзамен було складено. Чорний пес став частиною їхнього великого, галасливого і дуже дружнього світу.

Ліля дивилася на цю різнокольорову компанію — чорного Шаріка, рудого Рижика, сірої Мурзі, плямистого Нікіса та величну Анісу під наглядом Мушки — і розуміла: у цьому домі ніколи не буде сумно. Колір не має значення, коли навколо панує така весела магія дружби.