Чорний Черемош. Частина Третя. Галич. Книга Пракореня.
Розділ 7. Закриття брами
Маркіян повільно підвівся з колін. Чорнота з його очей зникла, залишивши лише безмежну втому й старечі сльози, що змішувалися з солоною водою на його щоках. Він подивився на свої тремтячі руки, потім на Книгу, яка тепер лежала нерухомо, без жодного фосфоричного світіння.
— Вони... вони пішли? — тихо запитав він.
— Вони спочивають, Маркіяне, — Данило підійшов ближче, ховаючи ніж у піхви. — І тобі час відпустити свій біль. Закон людей не повернув тобі сина. Але цей шлях, який ти обрав — він лише приніс би нові смерті. Таких же дітей, як твій.
Старий мовчки кивнув. Він виглядав зломленим, але це був той злам, після якого починається лікування. Він повільно повернувся і пішов до виходу з підземелля — не як ворог чи злочинець, а як людина, що нарешті прокинулася від страшного сну.
Данило підійшов до вівтаря. Книга Пракореня була закрита. Її шкіряна обкладинка стала звичайною, сухою, а перламутр більше не виблискував зловісними вогнями.
Дзвінка обережно взяла Книгу й загорнула її в ліжник разом із першими двома. Тепер три затвори були зібрані в одному місці.
— Ми це зробили, капітане, — вона подивилася на нього, і в її зелених очах відбилося перше проміння ранкового сонця, що пробилося крізь пролом у стелі підземелля.
— Ні, Дзвінко, — Данило посміхнувся, відчуваючи, як стихає біль у його правій руці. — Це річка зробила. Ми лише допомогли їй закрити двері.
#552 в Детектив/Трилер
#237 в Детектив
#145 в Містика/Жахи
Відредаговано: 15.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
