Чорний Черемош. Частина Третя. Галич. Книга Пракореня.
Розділ 3. Лабіринти Галицького дна
Сходи вели круто вниз, звужуючись із кожним поворотом. Стіни з тесаного білого вапняку тут були мокрими. Зі склепіння капала важка, солона вода, залишаючи на обличчі Данила білясті розводи. Ліхтар вихоплював з темряви стародавні графіті — хрести, вишкрябані середньовічними воїнами, та химерні зображення риб із людськими обличчями.
— Ці ходи верифіковані лише частково, — тихо, майже по-професійному заговорив Данило, намагаючись відігнати наростаючий гул у вухах. — У вісімдесятих тут намагалися провести спелеологічну розвідку, але двоє дослідників зникли безвісти. Сказали, що їх засипало.
— Його не засипало, — Дзвінка йшла поруч, її пальці стискали край вовняного ліжника. — Вони просто почули пісню дна і не змогли повернутися назад. Дністер забирає тих, хто приходить без дозволу і з порожнім серцем.
Звук води ставав дедалі гучнішим. Але це не був чистий, веселий шум гірського потоку. Це було повільне, ритмічне, майже хрипке хлюпання, наче десь під землею ворочався велетенський замулений звір.
Раптом під ногами Данила щось хруснуло. Він опустив ліхтар. У калюжі білястої води лежали старі, наполовину розчинені часом людські кістки, переплетені корінням трави, що пробилося крізь тріщини у вапняку.
— Ми вже близько, — прошепотіла Дзвінка. — Межа тут тонка, як річковий лід навесні.
#583 в Детектив/Трилер
#248 в Детектив
#149 в Містика/Жахи
Відредаговано: 15.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
