Розділ 27

Мирослава після пар, під контролем Далії, вчилася відкривати портал. Спочатку це були переміщення маленьких предметів, які потім з’являлися в іншій кімнаті. Вертикальна, сріблясто-чорного відтінку енергія з кожним застосовуванням зростала. І Мирослава відчувала, що саме браслет, подарований бабусею, контролює її силу та направляє, ніби маяк для кораблів під час шторму.

— Камінь чорний агат допомагає посилити проникливість, очистити розум та гармонізувати свідомість, увійшовши в стан рівноваги, — раз за разом повторювала теорію Далія. — За допомогою такого талісмана можна навчитися не тільки відрізняти правду від брехні, а й випробовувати недоброзичливо налаштованих людей, а також передбачити неприємності. Камінь надає власнику не лише сили, але й вчить розуміння тонкого світу, сприяє ясновидінню, вносить гармонію в оточення й нейтралізує негативний енергетичний вплив. Але, попри всі його можливості, ти сама повинна навчитися скеровувати свої сили за межі цього світу.

— Теорія — це, звичайно, дуже добре. Утім, на практиці все складніше, — схиливши голову, втомлено промовила Міра.

— Саме так, Мирославо, — кивнула Далія. — Ніщо в житті не дається просто так, одного лише бажання та забаганки мало, якщо ти будеш сидіти на дивані й нічого не робити.

Мирослава засміялась і, піднявшись з дивану, промовила:

— Утім, якби я вчилася раніше використовувати силу чорного агату, зараз мені б не прийшлося так тяжко.

Далія, відвернувшись від онуки, зітхнула.

— На все свій час, Мирославо. І твій час настав.

Коли портал ставав із кожним разом більшим й одного разу Міра перемістила шафу з речами на вулицю, то Далія запропонувала навчатися на відкритій місцевості. Пелагея дозволила відвідувати Лису Гору, де їх ніхто не буде турбувати. Утім, вони не могли приховатися від зацікавлених очей не лише перевертнів, які в хащах спостерігали за ними, але й лісових створінь та київських відьом. Дагратіонці також були на варті, але всі трималися осторонь, окрім Дем’яна, який час від часу навідувався на Лису Гору.

— Мирославо, не відволікайся! — склавши руки позаду, промовила Далія й озирнулася. Прослідкувавши за поглядом онуки, ще раз повторила: — Не відволікайся!

Дівчина, зітхнувши, перекинула заплетену косу набік і присіла на землю. Схрестивши ноги, мигцем поглянула на Дема. Дем’ян підморгнув Мірі й опустив голову. Дівчина, перевівши погляд на бабусю, розвела руками, і з її долонь з’явилася чорно-срібляста енергія, яка, пульсуючи, ніби живий організм, почала розросталася у формі кола.

— Працюй далі, — промовила Далія і, склавши руки позаду, підійшла до Дем’яна.

— Мирослава швидко навчається, — сказав Дем. — Утім… часу все одно мало.

— Його ніколи не буває багато. Це я про час.

Далія дістала з кишені перстень і, простягнувши долоню, додала:

— Це перстень твого батька Іларіона, короля Дагратіону.

Дем’ян, нахмурившись, поглянув на перстень.

— Звідки він у вас?

— Забрала в Корнелії, — знизала плечима. — Це реліквія твого роду. І вона повинна бути лише в тебе.

Дем кивнув і, подякувавши, забрав перстень із каменем гематит і гравіюванням по боках руни Дагаз.

— Даний камінь вважається священним серед дагратіонців, — промовила Далія, і Дем’ян кивнув. — Він має захисні властивості протидіяти чорній магії та негативній енергії. Гематит є символом хоробрості та мудрості. Також мінерал наділений сильною чоловічою енергетикою. Хоча у вас, дагратіонців, цього ніколи не відняти.

— Хей, зі мною щось відбувається! — крикнула Міра, і Далія та Дем’ян озирнулися.

Портал становився більшим, і Мирослава вже не могла контролювати його. Дівчина почала панікувати, і портал ставав більшим і затягнув її. Через секунду вона зникла, а натомість залишилося лише коло, переплетене з гілля дерев.

— Що в біса відбувається? — крикнув Дем’ян, й із хащі вийшли дагратіонці.

Далія, примружившись, зробила крок і, змахнувши рукою, зупинила Дем’яна й дагратіонців.

Навколо все завмерло. Не було чути птиць, шереху листя на деревах, не відчувався вітер. А в повітрі застиг сморід від чорної магії.

— Корнелія, — прошепотіла Далія.

Дем’ян підняв голову й побачив, як на кілька секунд у небі застигли птиці. У наступну секунду з’явилися чорні тіні. Від їхнього вереску всі припали до землі й закрили вуха руками. Далія через потужну силу Корнелії, відчуваючи присмак крові на вустах, піднялася на ноги й почала читати закляття ведаті. Дем’ян і дагратіонці також піднялися й, діставши батоги, замахнулися ними й навпіл розсікли тіні. На небі пролунав грім, і зграя птиць почала кружляти над лісом. Листя із землі піднялися доверху й закружляли в коловерті. З вихору вийшли Вікторія і Крістофер. Вікторія, відпустивши руку Бейна, поглянула на матір і запитала:

— Що тут в біса відбувається? Я відчула сплеск сили. Де Мирослава?

Тим часом Міра, виплигнувши з порталу, впала на живіт і від болю застогнала. Торкнувшись свого чола, скривилася й поглянула на краплі крові на пальцях.

— Над виходом прийдеться потренуватися також, — прошепотіла.