Розділ 16

Вікторія зустрілася з Пелагеєю на вершині Лисої гори. Верховна відьма була роздратованою. А київські відьми сприйняли появу Вікторії неприязно.

— Ходімо! — озирнувшись до Вікторії, сказала Пелагея й, розвернувшись, пішла. За нею попрямували інші відьми.

Вікторія, стиснувши вуста, знизала плечима й попрямувала слідом за ними.

Поки йшла стежкою донизу, гілля з дерев кілька разів вдарило Вікторію в обличчя, і жінка, нахмурившись, зупинилася. Ліс також сприйняв вороже її появу. Вона відчувала його гнів. Відчувала, як навіть птахи метушилися й крики ворон порушили, на перший погляд, гармонійну тишу, яка панувала довкола. Але навіть і ця тиша була зловісною. Спустившись далі крутою стежкою, заклякла на місці, побачивши на дереві повішену молоду жінку з довгим зеленим волоссям. Її вбрання було розірване, а на блідому тілі були помітні рани від кігтів. Земля навколо дерева була випаленою, і на ґрунті були зображені якісь символи.

Відьми про щось перешіптувалися, а Пелагея, озирнувшись, попрохала Вікторію підійти ближче.

— Хто ця нещасна? — округливши очі, запитала Вікторія.

— Лісова мавка, — стиснувши вуста, відповіла Пелагея.

— Що? — не вірячи своїм вухам, промовила Вікторія.

— Лісові мавки, Водяники, Русалки, Домовики, Блуд, Вій — це не лише міфічні створіння з легенд та казок. Всі вони існують у цьому світі. Й всі вони створюють баланс магії. Спочатку повішена відьма в університеті. Тепер Мавка.

Вікторія, зітхнувши, дістала мобільний телефон і сфотографувала символи на землі.

Пелагея, стиснувши кулаки, скривилася й, озирнувшись, голосно промовила:

— Хто б це не зробив, яка б нечиста сила не полювала, ми повинні знайти його, або їх і… покарати.

Відьми кивнули, і одна з них, вийшовши наперед, промовила:

— Подивіться, на її тілі рани від кігтів. А у кого є ще такі пазурі, як не у перевертнів?

Вікторія, помітивши усередині ран чорну рідину, вигнула брови. Тремтячими руками доторкнувшись до тіла Мавки, відчула чорну енергію. Від різкого болю відсахнулася й впала на коліна.

— Це не перевертні, — прошепотіла Вікторія й, скривившись, піднялася.

— Що ти відчула? — запитала Пелагея.

Почувся шерех навколо, і жінки озирнулася. Між деревами щось швидко промайнуло. Неочікувано із заростів вийшов чоловік і слідом за ним двоє вовків.

— Дмитре, навіщо прийшов? — грубо промовила Пелагея.

— Ми чули вашу розмову, і ви думаєте, що це хтось зі зграї міг зробити такий злочин! — голосно сказав чоловік.

— А хто ще б міг це зробити? — вигукнули відьми.

Вовки заричали, і їхня шерсть стала дибки. Чоловік, нахмурившись, промовив:

— Ми не полюємо на людей та інших надприродних створінь. Закон зграї не був порушений.

Вікторія, зрозумівши, що перед ними стоїть Альфа, поглянула на Пелагею й склала руки на грудях.

— Так навіщо ти прийшов, Дмитре, ще й не сам! — зверхнім тоном запитала Пелагея.

— Таким тоном, Верховна відьмо, будеш спілкуватися зі своїми відьмами, а не зі мною! — фиркнув чоловік.

— Досить! — крикнула Пелагея й наблизилася до чоловіка. Вовки відреагували відразу й вискалилися, показавши свої гострі зуби. — Говори, навіщо прийшов?

Вікторія, побачивши, що відьми також були налаштовані вороже, а в деяких навіть на долонях з’явилася магічна сфера, голосно промовила:

— Лісову мавку вбили точно не перевертні. В її ранах чорна рідина. Торкніться до її тіла й ви також відчуєте чорну енергію та раптовий біль у тілі, як кілька хвилин назад відчула його я.

Пелагея, відступивши на крок, нахмурилася. Одна з відьом підійшла до тіла Мавки й, торкнувшись її холодної руки, вже через кілька секунд відлетіла й плюхнулася на спину.

Чоловік, діставши з кишені маленький чорний мішечок, кинув його до ніг Пелагеї й злісно промовив:

— А цей відьомський мішечок ми знайшли сьогодні вранці в лісі біля тіла повішеного на дереві перевертня.

Пелагея, поглянувши на мішечок, захитала головою. Схилившись, взяла його в руки й відразу ж кинула на землю.

— Чорна магія! — вигукнула й, озирнувшись, огляділа всіх присутніх відьом.

— Ну, тепер у мене до вас питання, відьми! Хто міг таке зробити з перевертнем із моєї зграї?

Вовки, піднявши морду, завили. Вікторія скривилася від їхнього виття.

— Сподіваюсь, наш мир буде не короткочасним, — крізь зуби промовив чоловік.

— Не погрожуй нам, Дмитре! — сказала Пелагея. — В університеті, де навчається моя онука й твій син, знайшли повішену відьму. Вбита Лісова мавка й, за твоїми словами, вбитий перевертень.

Вікторія, увімкнувши телефон, показала фото відьмам і чоловіку.

— Такі самі символи, які зображені на землі тут, моя матір знайшла в Ірландії, — голосно промовила Вікторія. — Там також є зниклі відьми. Й не забуваємо, що кілька днів поспіль хтось по місту розповсюджує листівки із закликами полювати на всіх, хто має надприродні здібності.