Глава 31

У моїй голові все перемішалося, дихання збилося. Я ніби очікувала все, що завгодно - крім цього. Невже... Дуглас - дурман? Стоячи в досить погано освітленому приміщенні, напханому всіма цими дивними речами, наче вкопана, я ніби відмовлялася вірити в реальність. З одного боку, мене захоплювало те, що він дурман, адже він лише друга така людина в моєму житті, а якщо додати також і те, що він благородної крові, то можна тільки уявити скільки влади в його руках. З іншого боку, ... мені страшно? Так, так і є, невідомість лякає.

Поборовши бурю емоцій, що кипіла в мене всередині, я спробувала взяти себе в руки. Глибоко вдихнула і повільно видихнула, дихання стало спокійнішим. Мої очі почали сканувати кімнату. Зліва - направо. Шафи з пляшками, банками, книжками, письмовий стіл, під ним тумбочки, стільці тощо. Зковтнувши, я підійшла до столу, трохи нахилилася і спробувала відкрити першу шухляду. Закрито. Посередині була замкова щілина. Це звичайний замок? Друга - закрито. Інша тумбочка, перша шухляда - закрито, друга - також. На мене нахлинуло нетерпіння, я було розлютилася і хотіла вже просто випалити замки, щоб подивитися що там, але взяла себе в руки.

"Якщо ти так вчиниш, то можеш зіпсувати те - що там усередині." - заспокоювала себе я. Оглянула стіл, перевернула всі відкриті книжки на ньому, папери, кристал, обійшла по колу. Оглянула стіни, шафи. Опустилася на коліна, стала шарити навколо руками, намагаючись знайти хоч щось. Немає нічого схожого на ключ. Мене накочувало хвилею роздратування і нетерпіння, бажанням просто перевернути тут усе в пошуках. У підсумку я роздратовано заричала, опустилася на підлогу й обхопила голову та вуха руками. Тиша. Звук дихання, прискорене серцебиття. На кого я схожа зараз... така поведінка, подивися на себе! Побачив би тебе зараз герцог - засміяв би. А він точно хотів би подивитися на це. Це ЙОГО секрети доводять тебе до божевілля.

"Тихо. Заспокойся." - подумала я, привівши себе до тями. Охолодивши свій розум, намагаючись відключити емоції, я ще раз оглянула кімнату. Мені в очі стали кидатися "зміни", які залишилися після моїх пошуків. Книга лежала не так, кристал повернутий, папери майже розкидані. Я почала розуміти частково, чому грабіжники часто розкидають усе по квартирі. Від нетерпіння. Вони так хочуть знайти те, що шукають - гроші, коштовності, що готові перевернути все догори дриґом, аби лише отримати бажане. "І ти зараз поводишся нічим не краще за них." Повільно піднявшись із підлоги, я повернула все як було. Щоб не було ні найменшого натяку на моє перебування тут. Знову, повільно обійшла кімнату. Подивилася на шухляди. До них була прикріплена ручка, потягнувши за яку можна їх відкрити. Опустилася поруч. Як виявилося, біля ручки були невеликі потертості, ніби її повертали багато разів. Я взялася за неї і спробувала повернути. Клац. Щось повернулося в замковій щілині й шухляда відкрилася.

Сказати, що я зла - нічого не сказати. У пошуках клятого ключа я перерила тут УСЕ, а виявилося, що замок - усього лише відволікаючий маневр, щоб заплутати! Прокрутивши все, що відбувалося раніше, в голові, я уявила, який дурний у мене був вигляд. Спостерігаючи він за всім цим, точно повеселився б від душі. Подумки обзиваючи себе дурепою, відкрила шухляду.

Всередині були ... записники, блокноти. У другій - також. В іншій тумбочці те саме. Купа списаних блокнотів. Не розуміючи, що за фігня, я відкрила перший-ліпший.

"15 число місяця жовтня, рік 726-ий... Зустріч із графом Трейдсманом... Торгові домовленості..."

"20 число місяця жовтня, рік 726-ий... Королівський бал на честь дня народження принца..."

Я відкрила наступний.

"10-те число місяця цвітіння (квітень), рік 728-ий... Прийом на честь "благородної крові" в королівському палаці. Принц Річард намагається здобути визнання серед дворян і поліпшити свою репутацію. Глави могутніх родин шляхетної крові зібралися щоб..."

І наступний... ще... І в кожному, були подібні записи. Мене це ввело в ступор. Навіщо? Це не схоже на щось у стилі "Мій дорогий щоденник, сьогодні я зробив те, те, сталося те, і те.". Тоді в чому сенс усіх цих записів? І... хіба... герцогу в 726-му році не було 19 років? У такому віці він був уже герцогом? До речі, я навіть не знаю, де зараз його батько, раптом він помер. Хоча, якщо його син успадкував титул, може й реально помер... хммм... Може, він записує це, щоб не забути? Записи, ніби в стилі "найважливіше". У будь-якому разі... він тримає всі ці записники у своїй схованці, значить не хоче, щоб хтось знав про це. І все ж... щось не дає мені спокою.

З усієї цієї купи блокнотів я знайшла найдавніший. Перший запис у ньому датується 1-м числом місяця грудня, рік 707... Почерк більш розмашистий, але не те, щоб сильно відрізнявся, і це підозріло. З'являється питання, хто пише все це, він (Дуглас) чи хтось інший під диктовку.

Я задумалася ненадовго, перебираючи в розумі всі прочитані факти. Якщо так подумати... "який був рік, коли мене продали в цирк? У самому цирку я прожила близько одинадцяти років, так? Зараз 734. Ммммммм... Приблизно 722-ий? Потрібно знайти щось у цих "щоденниках"." - подумала я і почала шукати. Знайшла... Хотіла було відкрити, але стіна, завдяки якій я всередині, почала відсуватися. Злякавшись, я сховала блокнот за спиною.

... на проході стояв Дуглас. Побачивши мене, він здивувався, але потім хмикнув і беззвучно зайшов усередину.  Стіна за ним засунулася. Моє серце почало набирати темп, прискорюючись. Я нервово ковтнула. Герцог, хоча... ні. Дурман повільним, розміреним кроком пройшов усередину, підходячи все ближче до мене.

- Виходить, ти нарешті дізналася правду.

- ... Так... Виходить.

- Що ж. Це все спрощує. - сказав він і підійшов ближче. Спираючись на край столу правою рукою, він нахилився вперед так, щоб його обличчя було навпроти мого, а потім. Він усміхнувся. Ця посмішка... Була схожа на самовдоволену усмішку. Включаючи всю атмосферу в кімнаті... По тілу пробігли мурашки, але... це не від страху.