Глава 28

Сонце вже поступово сідало за обрій, забарвлюючи небо в яскраві червоні тони. Герцогська карета їхала заїждженою дорогою, запряжена двома кіньми. Усередині сидів молодий шляхетний пан, задумливо дивлячись у вікно, спершись ліктем правої руки. Навпроти нього - його помічник. 

Він думав, яку історію придумати для Ліліс, щоб вона мала змогу стояти поруч із ним. Загалом, усе було вже готово, але ніколи не зашкодить продумати все кілька разів, знайти кілька варіантів. У підсумку, він і його спільники вирішили зупинитися на одному міфі:

Маркіз Дарклін мав двох дочок: Аделін і Роуз. Старша дочка Аделін вийшла заміж за герцога Стівена Чейза, а через кілька років молодша - за графа Родез. Через два роки після заміжжя, Аделін народила сина - Дугласа. Через п'ять років народилася його кузина - Агнес. Оскільки у маркіза Даркліна більше не було дітей, після його смерті, його титул успадкував би граф Родез, чоловік його молодшої дочки. Однак, через десять років, в їхньому маєтку сталася пожежа, через що вся сім'я трагічно загинула. Проводилося розслідування, допити, але вони ні до чого не привели, крім того, що з'ясувалося, що Агнес зникла. Були знайдені рештки шляхетної родини, які згоріли, перебуваючи у своїх кімнатах. Усі, крім тіла Агнес. Тому, її стали вважати безвісти зниклою. Відповідно, після смерті маркіза Даркліна, який помер від старості, його титул і володіння перейшли до чоловіка його старшої дочки - Аделін. Таким чином, володіння герцогства Чейз розширилися, перетворившись на Дарклін-Чейз.

Міф для Ліліс полягає в тому, щоб виставити її для суспільства в ролі давно зниклої кузини Дугласа - леді Агнес, яка запам'яталася деяким дворянам, як красива десятирічна дівчинка, з довгим чорним волоссям і бурштиновими очима. Зовні вони були дещо схожі, тому цей варіант став найпріоритетнішим.

Дуглас і його спільники вирішили оголосити про те, що розшукали родичку, і що Його Світлість вважає своїм обов'язком подбати про неї. Перед виходом у світ, Ліліс матиме два роки для навчання її етикету, музики, мов і танцю, що дуже важливо для освіти шляхетної леді. Цього плану і вирішили дотримуватися.

Що ж зараз обмірковував герцог? Свій наступний крок?

- Ніяк не зрозумію, навіщо тобі ця дівчина? - запитав його помічник. Вони були друзями, тому той дозволяв собі спілкування на "ти".

- Тобі й не потрібно розуміти цього, Варі'т. Ця дівчина мені цікава, і вона набагато корисніша за тебе, просто потрібно знайти їй застосування.

- Ти говориш загадками, я нічого не зрозумів.

- Пф-т.

- Ми готуємо документи, що підтверджують її особу, однак це займе більше часу, ніж ми розраховували. Усе-таки минуло трохи більше десяти років від тієї події.

- Уже десять років. Відчуття ніби це було вчора.

- Говориш, як якийсь старий.

- Ще пару років, і ти будеш говорити так само.

- Ха-ха. Дуже "смішно". - відповів йому із сарказмом помічник.

- Думаю, навряд чи вона погодиться жити під чужим ім'ям.

- Думаєш? Тоді як щодо використання "другого" імені. Її ж звуть Ліліс, вірно? Можна поставити його після Агнес, і сказати, що ім'я Ліліс використовується в колі друзів і сім'ї, що скажеш?

- Агнес Ліліс Роуз Родез. Звучить трохи кострубато, але я в будь-якому разі маю обговорити це з нею.

- Гаразд, домовляйтеся, а потім уже будемо щось вирішувати.

Решту часу вони провели в тиші. На половині шляху візок зупинився, Варіт вийшов і далі вирушив в іншому напрямку.

...

Карета прибула. Кучер встав із передка й обійшов її. Відчинив двері перед герцогом. Дуглас вийшов, поправляючи свій плащ. Його зустрічав дворецький.

- Ласкаво просимо додому, пане.

- Є якісь новини, Себастьяне?

- Вам прийшло кілька листів, я залишив їх на вашому столі. Також, ми виконали всі ваші доручення, що стосувалися міс.

- А, точно... - сказав герцог, ніби забув про те, що їм треба було ще поговорити. - Накажи підготувати мені ванну і все необхідне. Про решту подбаю пізніше. І попередь Ліліс, що я прибув.

- Як накажете, пане.

- Чудово. - сказав, кивнувши, Дуглас. - Де вона вже побувала?

- Міс обійшла практично весь маєток, Ваша Світлосте. Особливо її захопила бібліотека. Міс виявила інтерес до історичних книжок періоду з 690 року до нашого часу. Також, її зацікавила художня література про Божество, морталів і елементалістів.

- Як щодо книжок про шляхетні родини?

- Хммм... Якщо так подумати, то подібним вона не цікавилася, Ваша Світлосте.

- Гаразд, вільний.

- Так, пане.

Поставивши питання, які його цікавили, Дуглас попрямував у свої покої... Прийнявши ванну і переодягнувшись, він покликав до себе прислугу.

- Знайдіть міс Ліліс і проведіть її до мене в кабінет.

- ... . - Служниця напружилася, і нервово ковтнувши сказала: - Пане, прошу пощадіть! Міс... її ніде немає. Ми обійшли весь маєток і перевірили в саду, але міс і сліду не було.

- ... Що ти сказала? - перепитав Дуглас.

- Міс ніде немає...

- Кхм... - герцог приставив вказівний палець до підборіддя, задумавшись. Він знав, що Ліліс не піде. Він був упевнений у цьому. Викрали? Ні. Про таке навіть думати смішно. Тоді що ж? - Де її бачили востаннє, і хто?

- Покоївка Еліза у вашому кабінеті, Ваша Світлосте. Але вона попросила міс піти, бо Ви проти того, щоб хтось сторонній перебував там за вашої відсутності.

- І що ж вона?

- Міс вийшла і Еліза зачинила за нею двері на ключ. Ключ вона передала Себастьяну.

- Хммм... Просто пішла, значить... Пф. Ясно, можеш іти.