Глава 27

Ось уже понад годину я блукала маєтком у пошуках скелетів у шафі, але поки що нічого цікавого мені не вдалося знайти. Кімнати, в які я заходила, були звичайними, за ними нічого не ховалося. Вітальня, з шикарним каміном і чудовим краєвидом з вікна, потім гостьові кімнати, з яких були ті, які були набагато дорожче облаштовані, ніж моя.

...Коли я оглянула більшу частину другого поверху, я вийшла в хол. Там, навпроти виходу з маєтку, посередині, були величезні красиві, мармурові сходи чорного кольору, що розділяються на дві сторони. Сходи оформлені витонченою балюстрадою, також чорного кольору. Над ними була дорога золотого кольору люстра. Завмерши на кілька хвилин, я роздивлялася цю красу.

На другому поверсі центральні двері над сходами, вели в зал для гостей. Це був величезний і практично порожній зал. Стіни були прикрашені картинами, трохи далі від вікна, ліворуч від входу в кімнату, стояв чорний рояль. Також стояло кілька столів, на які, найімовірніше, подавали частування і напої. Тут також був великий, красиво орнаментований камін, над яким стояла статуя ангела. Вона здалася мені трохи сумною, і ... недоречною. Зазвичай статуї є на виході з маєтку, а також на подвір'ї чи в саду, а якщо всередині, то це або церква, або вони не такого розміру.

Потім, спустившись на перший поверх, я знайшла кухню, де кухарі вже готували заготовки на вечерю.

- Міс, чи не бажаєте спробувати шоколад? - запитала мене жінка середніх років. - Мені дуже хотілося б почути вашу думку.

- А... звісно. - сказала я і взяла часточку. Шоколад розтанув, і на язиці відчувся гіркий присмак. - На смак дуже якісний і дорогий, але не подумайте, я не дуже на цьому розуміюся. - сказала я і замахала руками.

- Але, за вашим виразом обличчя, можна подумати, що гіркий чорний шоколад вам не до смаку.

- Хахах... вибачте, що це так помітно. Я люблю гірку каву, але щодо шоколаду, то ...

- Добре, я зрозуміла Вас, міс.

- Н...не беріть у голову! - випалила я, відчуваючи зніяковіння.

Ліворуч від сходів знаходилися великі широкі двері, відчинивши які, я побачила величезну бібліотеку. Щойно зробивши перший крок, я одразу ж відчула приємний запах книжок. Повернувши голову праворуч, помітила людину в одязі дворецького, яка змахувала пил з полиць книжкової шафи. Він обернувся, почувши звук дверей, що відчиняються.

- Добрий день, міс. Будуть якісь вказівки?

- Вказівки? Ні! Я просто подивлюся.

- Як скажете. Якщо вас зацікавить щось конкретне, можете звернутися до мене.

- Добре. - сказала я і пройшла вперед. Бібліотека, м'яко кажучи, мене вразила. Вона була величезною, напевно, може позмагатися тільки з королівською бібліотекою. Хоча, може ще магічна бібліотека може скласти їй конкуренцію. Оформлена дуже дорого і тут було досить темно, як для бібліотеки, але потім я помітила прохід у сусідню кімнату, де можна сісти й почитати. Та кімната також була наповнена книжками, але освітлена набагато краще. Там було все, що потрібно, стіл і стільці, також на столі стояла масляна лампа і кілька підсвічників. Очі просто розбігалися, я навіть не знала, з чого мені слід почати, тому просто підійшла до першої-ліпшої шафи та взяла книжку навмання.

- "Хроніки Д. Форшера" - прочитала я назву вголос. Відкрила. О, здається, це історичні записи... хммм... з 451 по 534 рік... Здається, коли мене перетворили на тварину, був 694 рік правління короля Фредеріка, значить, у цій книжці про мене точно нічого не скажуть. Та й мене не особливо цікавить історія. Я поставила книгу на місце і, розвернувшись, підійшла до дворецького:

- Скажіть, який зараз рік? - він, звісно ж, здивувався, почувши таке дивне запитання.

- 733, міс. Правління короля Реджа.

- Син Фредеріка?

- Все так.

- Хммм... - промичала я і продовжила: - 733 відняти 694... - продовжувала я шепотіти собі під ніс. - 39! Тридцять дев'ять років! - скрикнула я. - Це що ж виходить, що мені 56? Який жах! Як жити тепер із цим? - почувши мої скрики, дворецький запитально на мене втупився.

"56 років? Їй? Про що це вона?" - думає він.

- Емм... Не могли б ви допомогти мені знайти книгу про роки в проміжку з 690 року до нашого часу?

- Ви маєте на увазі хроніки чи підійде все?

- Давайте і те, і те.

- Добре, міс. Віднести їх до вас у покої, чи бажаєте читати тут?

- ... . - на мить я задумалася. Читати в бібліотеці, доволі атмосферно, а в моїй кімнаті буде зручно й затишно... що ж обрати...? - Залиште їх на столі в тій кімнаті для читання, а якщо я передумаю, то попрошу їх перенести.

- Як скажете, міс. - сказав дворецький і попрямував усередину бібліотеки.

Поки він шукав те, що мені було потрібно, я вирішила ще походити і подивитися книжки.

Повинна сказати, більша частина книжок тут присвячувалася історії, їх тут справді було багато, різними мовами, багато з яких взагалі були стародавніми і невідомими мені. Художньої літератури тут також було достатньо, але здебільшого це була міфологія і оповіді про Божество. Також я знайшла кілька книжок, присвячених вивченню морталей, і про елементалістів і магів. Я взяла кілька з них і віднесла до свого столика, за яким збиралася потім читати.