Глава 16

*Теперішній час. Ліліс у вигляді пантери.

З моменту моєї першої появи в цирку минув місяць. Ночами мене мучили сильні кошмари, від чого я прокидалася, трясучись від жаху і задихаючись. Жодного з них я не запам'ятовувала. Клауді мене підтримувала. Ми спали на одному ліжку, оскільки вона знала, що я людина, і не могла дозволити мені спати на підлозі. У такі моменти вона обіймала мене, навіть будучи не надто тактильною людиною, що не могло не заспокоїти мене, і я справді дуже вдячна їй за доброту. Ми й справді знайшли спільну мову, вона навіть ділилася зі мною тим, що з нею відбувається, і розповіла про себе. Нарі була родом із країни драконів - Адамантії. Про цю країну я практично нічого не знала, тому слухати її розповіді про свою Батьківщину мені було дуже цікаво.

Адамантія - одна з наймогутніших країн у цьому світі, практично на одному рівні з Етернітою. Вони знаходяться по сусідству, підтримують дружні, дипломатичні відносини. Народ цієї країни славиться своєю вольовою вдачею, незламністю, силою. Ось і всі мої пізнання.

Ось одна з легенд про цю країну.

"Це сталося за часів Війни Стихій. Боги обрушили свій гнів на людей, за їхню невдячність, постійні ворожнечі та війни. Їм набридло дивитися на вбивства, знущання, голод, плач матерів, дітей і вони ухвалили рішення знищити всіх людей. Почалися ще більші катаклізми, сама природа повстала проти низьких істот, які не дорожили тим, що в них було, намагаючись забрати собі все, що тільки можна. Урагани, повені, землетруси (за її словами - від гніву навіть Земля здригалася, залишаючи розломи й тріщини, як рани, шрами. Але я-то знаю, як це називається), виверження вулканів, похолодання і надмірна спека - все це принесло жахливу кількість жертв людям, і без того виснаженим голодом і смертями. Кількість горя і страждань тільки зросла.

Людина на ім'я Асманд, яка втратила коханих людей, втомилася від правління слабкого і жадібного короля, благав Богів, щоб вони звернули свій гнів на милість, щоб люди засвоїли урок, щоб подібне не повторилося, а також попросив їх про дарування йому сили, щоб він був здатний захистити слабких і нужденних. Ніхто з Богів не звернув своєї уваги на прохання звичайної людини, крім одного. Бог Тедеші прислухався до його благань, і дарував йому силу. Вогонь і жар, що вивергав вулкан, набули обрисів, набуваючи вигляду істоти, схожої на ящірку, з пащі виднілися ікла, на спині красувалися маленькі крила, що навіть не змогли б підняти його в повітря. Чорна, як вугілля, істота, вени якої світилися вогняною лавою, залишаючи на її тілі цікаві візерунки, перший у всьому світі дракон - Полум'я. Вода, в якій тисячі людей знайшли загибель, також набула вигляду. Зовнішність істоти блакитного забарвлення, схожої на змію, з маленькими крильми, з чотирма лапами, з орлиними пазурами, бичачими рогами, коров'ячими вухами, цапиною бородою, вусами сома - другий дракон - Лун. Те саме сталося і з іншими стихіями, що приносили нещастя людям. Всі вони набули вигляду істот, які стали називатися драконами. Чотири Великих Дракона - Полум'я, Лун, Повітря, Ґрунт. Бог Тедеші наділив драконів розумом, тож вони володіли почуттями, розсудливістю та непідробною мудрістю.

Асманд отримав силу. Силу, що дозволяє спілкуватися з драконами, стати з ними однією сім'єю. І тоді, дракони на чолі з людиною, зупинили незліченні катастрофи і горе, що панувало на землі, дарувавши людям мир і можливість процвітання. Асманд вважається першим правителем в історії Адамантії, країни людей, яких неможливо придушити, зламати, керувати, як маріонетками. Відтоді вважається, що імператорська сім’я є частиною родини драконів.

 Легенда свідчить, що за часів, коли все спокійно, і народ не потребує допомоги та захисту Чотирьох Великих Драконів, вони сплять. Полум'я в надрах вулкана, оточене лавою, Лун на дні найглибшого озера Адамантії, Повітря в хмарах, високо в небі, а Грунт глибоко-глибоко в надрах землі..."

Було видно, Нарі дуже пишається тим, що народилася в такій могутній і прекрасній країні. Коли ми говорили про це, її очі сяяли, а бачачи, що мені дуже цікаво, і зовсім - горіли. Що ж змусило її опинитися тут?

...

Шатер пана Кочівника. Усередині облаштований у строгому стилі, все в темних тонах. Посередині стояв стіл, на ньому свіжа газета, попільничка, поруч - шафа з книжками і всілякими журналами, за столом - чорне, шкіряне крісло, і тд.

Господар цирку стояв у центрі свого а ля кабінету, спершись на стіл і роздивляючись грізним поглядом присутніх працівників, які вишикувалися в одну лінію.

- Отже, минув місяць. Ми приїхали у Вайнделл. Сподіваюся, вам є що показати мені. Витрачений час і гроші повинні приносити результати. Я слухаю. По черзі. Почнемо з клоунів. - сказав він. Усі працівники всередині намету напружилися, окрім Клауді звісно, адже ми з нею команда, їй нема про що турбуватись:).

Так, по черзі, циркачі розповідали свої ідеї та результати щодо їхніх номерів. Черга дійшла до Соломії. Щойно її запитали, вона одразу ж затараторила:

- Пане, придбані вами цуценята пуделів такі розумнички! Вони швидко вчать мої команди, також я додала парочку нових, із задоволенням похвалюся перед вами, якщо зволите прийти на репетицію! Нещодавно постригла їх, вони стали такими милашними! Діти в глядацькому залі будуть у захваті, гарантую!

У відповідь Кочівник лише підняв праву руку, таким чином наказуючи дівчині помовчати. Потім не менш суворим тоном вимовив:

- Соломія, у твоїх навичках ніколи ніхто не сумнівався. Щойно з'явиться вільний час, я обов'язково прийду побачити все на власні очі. Будь готова.