Пролог

Що якщо світ, про який ти прочитав у книзі, побачив у фільмі, можливо у відеогрі або навіть придумав у своїй  голові – оживе, і стане твоєю реальністю? Яку роль ти гратимеш у цьому? Ким ти будеш або чим? Чи впливають твої рішення на долі інших людей чи не мають ніякого значення...?

Є один такий світ, в який потрапила я – Люсі Денніс. Я великий любитель книг фентезі, фільмів про нереальне, вигадані світи, істот, що живуть у них: ельфи, вампіри, феї, міфічні тварини тощо. Можливо, все це через те, що я хотіла уникнути свого нудного життя. Я не була нещасною, моя сім'я небідна і я не страждаю від самотності – для багатьох людей це і є щастя, але не для мене. Все це я сприймала як належне, це те, що є практично у всіх, з якого боку не подивися - зовсім нудне і звичайне життя. Уявляючи себе додатковим героєм роману чи фільму, навіть мультсеріалу я почувала себе краще, мій внутрішній світ набував фарб…

Моє ім'я “Люсі” означає "світло", моя мама хотіла щоб її дочка була променем світла і надії для неї, для сім'ї, для сусідів і всіх людей, що мене оточують. Щоб я була милою, доброю дівчинкою, була загальною улюбленицею, як світло, що осяює будь-який морок. Однак, я не підтвердила її очікувань. З самого дитинства я була замкнута, часто грала на самоті, до незнайомих людей ставилася з підозрою, часто сердилась і вередувала. Така дитина навряд чи підходить під опис "ідеальної Люсі Денніс". Думаю саме через мою поведінку мама і ставилася до мене холодно.

Я була звичайною дівчиною, але одного разу потрапила в авіакатастрофу, причину цієї події мені вже ніяк не дізнатись. У результаті я прийшла до тями вже зовсім в іншому світі - який був тим, що я сама придумала у своїй голові ... я стала його частиною, як і мріяла колись, але чи на краще?