Розділ 13. Один проти Безодні

Михайло рішуче стиснув зуби. "Катю, послухай! Нам треба діяти! Якщо це гази, то Андрій, можливо, просто впав, оглух. Йому потрібна допомога!" Він намагався донести до неї, що час не на їхньому боці. Його голос був спокійнішим, але це був спокій відчаю. Катя продовжувала тримати його за руку, її очі благали, але Михайло обережно вивільнив свою руку.

"Я мушу йти. Чекай мене тут. І не виходь!" – сказав він, його голос був майже наказовим. Поки Катя, тремтячи, відпускала його, Михайло швидко схопив частину аптечки зі свого рюкзака, дістав ліхтарик, який, на диво, таки засвітився, і, набравши повітря, вибрався з намету.

Катя залишилася сама. Темрява всередині намету здавалася ще густішою. Вона злякано згорнулася клубочком, її розум кидався між страхом за Михайла та своєю вірою в містику. Її губи почали беззвучно ворушитися, згадуючи всі молитви, яким її вчила бабуся. Вона благала про захист, про порятунок для хлопців. Водночас, її руки метушилися в аптечці, яку залишив Михайло, шукаючи, що б могло йому знадобитися ще. Вона була приголомшена, але інстинкт підказував, що треба діяти.

Михайло ж, огорнутий крихким променем ліхтарика, ступив у нічний морок. Його серце шалено калатало, але він намагався зосередитися на логіці. "Андрій, Андрій!" – тихо кликав він, пробираючись уздовж берега. Його зір був затуманений від втоми та нервів, і він не помітив темного, неприродного вигину на землі, який виявився тілом Андрія, наполовину зануреним у воду, зовсім поруч із ним. Промінь ліхтарика прослизнув повз, не зачепивши страшної знахідки.

Михайло йшов далі, занурюючись у густий туман, що стелився над водою. Він чув дивні звуки: плюскіт, ніби хтось дихав під водою, і ледь чутний, протяжний стогін, який тепер здавався лише відлунням його власного страху. Раптом, у суцільній імлі, він відчув, як щось холодне обхопило його щиколотку. Михайло вскрикнув, намагаючись вирватися, але його потягло вниз, у крижану воду. Він відчайдушно боровся, його ліхтарик випав з рук, його світло зникло під водою. Цей бій був коротким, жорстоким і безмовним. Лише короткий, приглушений крик, що розчинився в густому тумані, не діставшись до намету.