Чорна журба
Зимно
Всі кургани покрито снігом
В крижаний безкінечний лютий.
Поглинав сонце білий півень,
Захлинався шаленим криком.
Квіти інею на віконцях,
Дзеркалиця уламки льоду
Розкидала тобі під ноги…
Не ходи, не дивись на сонце.
Твої пращури вийдуть в поле,
Поведуть колесо світання,
В старих лахах у путь останню
Проведеш свою важку долю.
Зимно. Холодно. Мертво-синьо.
Пережити б цей січень лютий.
Тріскунець з лісу вийшов в сутінь
І лякає морозом стилим.
Пережити б пітьму та зиму…
Над курганами вітер віє,
Степ на краю земель біліє,
Зустрічає дітей та кригу.
Дзеленчить та співає вихор,
Завірюха танцює ніччю,
Кучугурами йдем на північ,
А за нами йде наше лихо.
А за нами йде вовча зграя
І летять, ніби хмара, круки,
Помертвілі серця та руки —
В саван білий тебе гортають…
Народилось із ночі сонце,
День став довше, зими проходять,
В грудях тануть потрохи льоди…
І горить у пітьмі віконце.
Відредаговано: 16.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
