Чорна журба
Фейрі
Здається, чув під ранок дикі крики,
а ти казала –
не ходи в пітьму,
світанкові примари, фейрі, вітер –
у вересі ти згинеш.
Самому
не можна йти в Самайн цієї ночі,
ховає в сльоті він журбу і біль,
хвилина в пагорбах –
немов минули роки,
не пий в пітьмі ти вересовий хміль.
Але я бачу, як танцюють фейрі,
здається, вони кличуть вдалину,
і гіркота полину лине в двері,
закрию очі –
бачу лиш одну примарну тінь,
що йде по білій пустці,
і звіра чорного,
і верес, що зацвів…
То фейрі вийшли вже мені назустріч,
осінні гості йдуть в мій темний дім.
І сивина вже вкрила сріблом пасма,
на цвинтарі розквітнув горецвіт…
Мені здається,
ти даремно згасла,
коли хотіла зберегти наш світ.
Мені здається,
помер я від болю…
Туман тремтить, серпанок ліг в ярах,
В моїй крови – лише пітьма та попіл.
Я бачу смерть.
Вона в твоїх очах.
Відредаговано: 03.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
