Коли слова порожні та безглузді,
немає звуків, сенсів та доріг...
Блукаєш по світам — навік забутий,
летиш за вітром - ніби ти німий.
Коли слова зникають та не просять,
коли відлуння в темряві звучить,
коли - як канонада - слово «досить»
застрягне в серці... Не кляни ту мить.
Тебе чекати буду в ніч осінню,
серед лісів казкових навесні,
і серед скель, і пагорбів чарівних —
чекати буду. Тільки ти прийди.
Лиха година, втрати, порожнеча —
то не назавжди. Все колись мине.
Слова повернуться у світлий літній вечір,
в крові чорнило, не вода тече.
Не сон, не мара — я чекаю дійства,
я голос твій, я дивний твій двійник,
твоя чернетка з юності й дитинства,
твоє натхнення, твій пташиний крик.
Відредаговано: 03.12.2025