Чорна журба

Тривога

Тривога - у криках жаских чорного птаха смерті,

тривога - в очах самотніх, скляних та незнайомих.

Тривога.

Свистять і рвуться снаряди над полем диким.

Тривога.

Колись цвістимуть у тому полі гвоздики,

поки ж вони - на формі, на сукні, на шкірі тонкій.

Тривога несеться птахом над лісом і над полями.

Тривога в шелесті листя і в пісні вітра гуляє,

тривога в сльозах тої жінки, що сина чекає на ґанку,

тривога дощем ридає і в'ється білим туманом.

Тривога лягла на плечі.

Чекає.

Чекає…

Подобається

#2273 в Різне
#496 в Поезія

Відредаговано: 03.12.2025