Чорна журба

Степ та степ навкруг

Навкруги лиш степ,

потойбічний степ,
і безодня, що буде проклята.

Навкруги лиш степ,

і пітьма, і вир –

в ньому біль людский,

в ньому марення…

Мені йти крізь сон,

до живих іти,

в повінь вічну, на зламі осені.

Там полин гірчить, там біда не спить,

поцілунок там – рута з м’ятою.

Не пройдеш ти степ,

не пройдеш той світ,

поле дике – пітьма та вроки.

Мій курган стоїть, ковила у зріст,

в потойбічній млі – чую кроки.

Степ та степ навкруг - чорне згарище,

не позбутися

болю й радості.

Ти приходь вночі в дзеркала мої,

хто шукав пітьму –

тут зостанеться.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше