Чорна журба
Мара
Десь у лісі темному, серед трав,
проросла чорницею я крізь терн,
для людей чужою була завжди,
для людей була я жаска та зла.
І як хмари були очі мої,
було серце - чорний міцний агат,
і заріс бур'яном проклятий сад,
і стежки у ньому ведуть в туман.
Я пішла у морок лісів чужих,
болотами йшла в потойбічні сни,
мої сльози стали та й по весні -
як суниці в лісі, білим цвіли.
Під кінець і я в тумани лягла -
і я чула в лісі мавок пісні,
і мене забули у світі людей,
і туман як саван на плечі ліг...
Чорних ягід трунок зводить з доріг,
ти мене забудь, стала я мара.
Тільки в ніч чорнильну не йди на крик.
Не дивись у вікна.
То я прийшла.
Відредаговано: 03.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
