Чорна журба
Русалка
З ребер моїх росте полин та цикута,
я до земель своїх навіки прикута -
папороть - то волосся, а маки - губи,
вітер нічний та млосний мене голубить.
Вітер шепоче ніжно та колисає,
серце моє - то твердий та чорний камінь,
очі мої - волошки, не рви їх, леґінь,
слухай ти краще пісню - то голос-легет.
Я серед поля, лісу та серед степу,
голос трави та марення серед спеки.
Не сподівайся, чуєш, мене покинуть,
співи мої барвісті до тебе плинуть.
І спеленають звуки тебе лозою,
будеш навіки, леґінь, тепер зі мною,
будеш ти слухать голос вербИ й тополі,
будеш блукать по цьому жаскому полю,
будеш барвинком витись та й над горою,
лишиться серед люду про тебе сповідь -
ніби колись ти жив, чаклував та вірив,
ніби тебе згубили серед полину.
Серп мій прикрашен квітом червоним рути -
а у вінку - колосся і цвіт цикути.
Трунок мого цілунку тебе погубить,
горе тому, кого та русалка любить..
Відредаговано: 03.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
