Чорна журба
Бельтайн
Палять на пагорбах люди БельтАйна вОгні, світлому дню на поміч, комусь - дорога, путь, що зміївся лісом в той час біди, стелиться, щоб прогнати морок та й за світи.
Сонце на небо звати, весну - в сади, обраній королеві - травневі сни.
Жрець дасть червону стрічку та ель хмільний.
Йти їй тепер за річку, до фейрі йти.
І по траві зеленій пройде вона, травнева королева, чиясь весна.
І заквітчають люди її красу, най не побачать фейрі її сльозу, най затанцюють фейрі її в лісах, більше не буде людям яритись жах, більше не буде зимно, не буде зле.
Весну травнева фейрі та й принесе.
Їй від людей навіки у пагорб йти, їй у долонях верес та хвощ нести.
Квіткою за спиною горить вогонь, сонце бери з собою, щоб гріти кров.
Бо той лісний народець - лихий та злий, він начаклує холод та бурєвій, саме тому візьми горобину й хліб, бо повертатись з пагорба восени.
Бо повертатись к людям тобі в Самайн,
бо повертатись к світлу з пітьми та зла.
Ти пам'ятай -
цвітуть по весні поля,
там де чекає літа
твоя земля.
Відредаговано: 03.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
