А здавалося — буде легко,
серп і трави, туман та обрій,
білий дим над пагорбом, вітер...
І над попелом — білі квіти.
Я чекала. Минали роки.
Мені марилось — поруч пройдеш.
Але гаснуть у тиші кроки,
чорний верес квітне у полі.
Серп від крові заіржавіє,
замість крові тече отрута,
за рікою сивіє вічність,
і в тім маренні пісню чутно.
А здавалося — буде легко,
серп і трави, туман та обрій,
і за річкою, в потойбіччі,
почорніє в полях колосся.
Відредаговано: 16.01.2026