Чорна журба

І мертві ідуть по дорозі осінній

І мертві ідуть по дорозі осінній,

Їх руки - то віти, їх голос - то вітер,

І очі скляні - в них безодня і мари.

На стежці чекають прокляття й почвари,

Але вони йдуть від земи і до смерті,

Не знають зупину, не знають спочину.

Вінки їх із квітів із трунка та болю,

І мертві шукають стежини іної,

І мертві приходять у снах та видіннях,

У тиші криштальній дзвінкій та забутій

Вікно відчини - запроси на гостини

У ніч ту осінню, що сповнена смутком.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше