І мертві ідуть по дорозі осінній,
Їх руки - то віти, їх голос - то вітер,
І очі скляні - в них безодня і мари.
На стежці чекають прокляття й почвари,
Але вони йдуть від земи і до смерті,
Не знають зупину, не знають спочину.
Вінки їх із квітів із трунка та болю,
І мертві шукають стежини іної,
І мертві приходять у снах та видіннях,
У тиші криштальній дзвінкій та забутій
Вікно відчини - запроси на гостини
У ніч ту осінню, що сповнена смутком.
Відредаговано: 03.12.2025