Чорна журба

Той хто моя безодня

Той хто моя безодня,

той хто біль пекучий нестерпний.
Сновидіння, що вітер розвіє опівніч

та не залишить нічого по собі.
Кров моя,

трунок п'янкий,

серце камінне,

немає більше жалю в ньому або любові.
Кохання стало отрутою, кохання стало бідою, тою страшною бідою, яка ніколи не проходить і котру ти візьмеш з собою.
Куди б не їхав,
завжди візьмеш з собою.
І пропадеш в тій безодні та порожнечі і не буде більше навіть камінного серця.
І кров стане трунком.
І біль стане святом.
Коли скінчиться кохання.
Твоє жаске та кляте кохання, в якому я захлинулась.
Пропала.
Згинула.

Юлія Рудишина

Подобається

#2273 в Різне
#496 в Поезія

У тексті є: вірші, поезія, романтика

Відредаговано: 03.12.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись