Чорна журба
Циганка
Вогонь горить, то циганка
в полум'ї тім танцює,
серце своє лікує…
Бачиш - нема рятунку,
Все що горить – згорає,
полум’я виграває та візерунком
в’ється в ночі тій, що сміється.
Привидом, вільним вітром,
в домі її немає,
в полум’ї все згорає…
Плач і співай, Амарго!
В пісні твоїй тужливій
степ твій навік холоне,
верес, полин проклятий
буде для смерті плата.
Місяць фореллю в вікнах
мечеться, і твій голос
чутно десь за горами…
Пісня пливе над полем,
мертва іде по травам,
мертва танцює файно –
буде їй місяць трунком.
Хміль та біда під руку
всіх поведуть тропою -
місячною, страшною.
В димній кімнаті темній
жити тепер Амарго,
тільки мертвому дому
сонце не зможе більше
дати своє кохання.
Втома ляже на плечі
в клятий та мертвий вечір,
смуток його поглине.
Чорний як ніч Амарго
йде по мертвому полю,
тільки б його циганка
лишилась з ним – як привід,
мара, любов довічна.
Боляче!
Гіркотою
стане
любов та вірність.
Місяць над полем сяє,
біль його не вщухає,
йти по полям з полином…
Місяць горить бурштином
та проклинає осінь.
Відредаговано: 03.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
