Чорна журба

І то не осінь віє

І то не осінь віє та листям шелестить,

то всі мої надії, то вся прощальна мить,

не водограй, не вітер – мого то серця стук,

в чернетках відтиск літер – це все, що я візьму

з собою в край останній, за обрій та туман.

На захід потяг ранній відходить – все оман.

Все – тиша та безодня, самотність крижана.

Зі мною від сьогодні – лиш вітер та пітьма.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше