Чорна журба

Степ

Що нам на спомин, на щастя залишиться?

Степ, дикий степ...

І оманливий вир.  

Чорний як ніч.

Там осока колишиться,

крижаний вітер,

пітьма.

Тільки вір...

Будеш стрічати вітри сивокрилиї,

будеш як камінь, як вежа, як сон –

що нам на спомин? Но щастя залишиться?

Степ, дикий степ, що гойдає ковил.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше