Розмаїття квітчасте в твоєму вінку, моя відьма,
Мов смарагди, горять твої очі в пекельній пітьмі.
Начаклуй же мені, начаклуй же мені іншу долю.
Скам’яніле і чорне, пусте стало серце в мені.
Темний, хижий, забутий, нівроку нещасний
Я по стежкам із попелу йду сотні довгих років.
Начаруй ти мені вовчий місяць й світанок мовчазний,
Я до тебе крізь час та розлуки так довго, так довго летів.
Твоі коси прикрашені синім чарівним барвінком,
Твоі губи, мов стиглії вишні, мов яхонт горять,
А волосся як сонце та світиться ясним бурштином,
Знаєш безліч казок, знаєш безліч чарівних заклятть.
Я прийшов, моя мила, повір, я чекав тебе вічність!
Начаклуй же мені іншу долю і серце візьми.
Уквітчана зорею, ти йдеш по дорозі північній,
Як шкода, що мій шлях загубився в проклятій пітьмі…
Відредаговано: 03.12.2025