Чорна журба

По чорній та скривавленій землі

По чорній та скривавленій землі

у крижаній та лютій млі

іде примара.

Іде та кличе, кличе смерті.

І мерехтить в червоній круговерті

вогонь забутий.

Він що доля, що прокляття, що дивний сон, що біль і що розлука.

Примара тягне, тягне свою руку..

І жах стискає серце у пітьмі.

Та треба нам іти, іти, іти...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше