Мереживо, стрічки і вбрання строкате –
всі серця Гранади – у її стаккато.
Навкруги циганки ходять кабальєро,
за її увагу бійки між тореро.
Паоло Монтойя ліг у яр убитим –
на його могилі сотні маргариток,
але знов танцює в сонячній Гранаді
дівчина Ампаро та й в кривавим платті.
Знов вона кружляє, і дзвенять моніста,
знай, що найгостріший ніж - у гітариста,
і його кинджали пісню шепчуть лиху...
Як вона танцює! Немов дикий вихор!..
Смолясте волосся з піною жасмінів,
чуєш, чутно знову запах апельсинів,
як сміється дзвінко, коли йде до танку,
і немає краще – як за ту циганку.
Смерть чорної днини та й наворожила,
я її чекаю – то й приходь же, мила!
Відредаговано: 23.12.2024