Твоє ім'я - як вітер північний,
що мчить над зимовим морем,
у книгах старих - троянда,
і стежка, дощем омита.
Твоє ім'я - то вечірнє світло,
візерунок його квітчастий.
Твоє ім'я – блискавиця в небі,
серце в кам’яних грудях…
Тільки дивлячись на ці зорі
знаю точно - і ти блукаєш
своїми примарними снами,
йдуть дощі та панує вічність
у тому забутті, де відлуння
в осені твоїй вічній.
Твоє ім'я - як вітер далекий.
Як гроза над спаленим полем.
Як туга і ніч, як смуток,
ім'я, що стало мов трунок,
що стало моєю строкою
у вічності онімілій.
Іду я тобі назустріч,
І може, в чужій якійсь книзі
ім'я випадково зустрінеш,
і доля – як листя осіннє –
мене віднесе до тебе.
Відредаговано: 23.12.2024