Дивиться порожніми віконцями моє місто,
дивиться у світлу зоряну далечінь,
де немає війни і немає смерті,
де живі всі ті, хто пішли,
всі ті, хто став землею,
квітами по весні.
Дивиться порожніми зіницями моє місто,
і щастя, що воно ще дихає,
що воно не попіл не згарище
не мертва чорна земля.
Дивиться порожніми вікнами,
і біля них стоять ті,
хто ніколи не встануть.
І там стою я.
Стоять і зустрічають всіх тих,
хто колись повернеться.
Всіх тих, хто не буде знати війни і смерті.
Хто буде дивитись на квіти,
що з крові та болю.
Лютого чужого болю,
болю з клятого лютого,
чорного та кривавого,
ім'я якому війна.
Він більше не буде знати смерті,
господи най він ії не зна.
Відредаговано: 23.12.2024