5

5

Виходячи з товщі морської води, яка кружляла майже до самого неба, Моллі та Олекса опинилися на суходолі, навкруги якого танцювала ця чорна субстанція. А в центрі стояв величезний чорний прозорий кристал та блищав, виблискуючи відображені оточуючі кольори.

- Він такий гарний. Та великий. Як його розбити? - запитала Моллі.

- Може так? - Олекса відпустив руку Моллі, розігнався та побіг до кристалу, різко штовхнувши його.

Кристал трохи поворухнувся, ніби не збираючись реагувати на силу хлопця, а потім несподівано впав, розбившись з з брязкотом на мале-е-енькі шматочки.

Вихор став спускатися, показуючи небо, в якому показалася блискавка.

Олекса підбіг до Моллі.

В цей час блискавка вдарила у суходіл, на якому чарівно лежали шматочки розбитого чорного кристалу.

Замість того, щоб заземлитися, електричний заряд пішов хвилею в сторони.

Олекса схопив Моллі на руки та пригнув у мить, коли до них миттєво наближався хвилею через суходіл електричний заряд від тієї блискавки.

А потім він доторкнувся суші.

На місці, де були розкидані уламки чорного кристалу, залишилися два чорних серця.

Моллі дістала з-під корсету дві тоненькі мотузочки, які самі вирвалися з її рук та полетіли вітром до цих двох чорних сердець та стали з ними одним цілим, щоб зручно було одягнути кожному ці кулони з у вигляді чорного серця зі джгутиками на себе.

Моллі та Олекса надягнули на себе ці дивні, але гарні прикраси: напівпрозорі чорні серця, які тут же почали спопелятися, згоряти на шкірі обраних людей, не чіпаючи самої шкіри та мотузок, за які трималися на шиях молодих, закоханих мандрівників-рятувальників цілого народу.

Вихор нарешті повністю опустився.

Ця частина суходолу наповнилася морем, а саме море своїми хвилями обережно винесло Моллі та Олексу на берег.

Моллі дістала мотузку для створення зворотного порталу.

Вони пройшли і по зворотній мотузці над... вже звичайним водосхилом з прозорою справжньою водою, від якого доносилися до них краплини розбризкуваної води зі стовбура падаючої води.

Потім кілька днів пішки. Але річки давали мандрівникам напитися чистої води.

І...

Моллі та Олекса нарешті дійшли до своєї землі, до свого поселення...

В річках, якими було багате це поселення, струїлася, виблискувала на сонці справжня чиста вода, даруючи життя усім навкруги.

Рятівники цілого народу повернулися додому...

Але Олекса залишив Моллі у себе, представивши її своїм батькам як майбутню дружину.

Через тиждень справили саме весілля.