4

4

Моллі дістала ще одну мотузку, коли припинився дощ та вони вже встигли повечеряти.

- Ця мотузка лише для створення порталу, не для прив'язування чогось. - пояснила вона.

- Так. Я пам'ятаю слова знахаря. Ця мотузка створить водосхил, але він буде з чорною водою, бо всюди вода чорна, тому і порталом створюється теж чорна вода у водосхилі.

- Ми повинні пройти по цій мотузці та не впасти.

- Пішли. Починай розпутувати. - запропонував Олекса.

Моллі струснула чорну мотузку - і та сама полетіла у простір над чорним водосхилом, який раптово з'явився перед ними.

Все це осявав та освітлював великий жовтий місяць.

Остап узяв Моллі за руку.

- Пішли. - сказав він.

Вони ступили на цю чорну мотузку, безстрашно крокуючи крок за кроком, наближаючись до чорного водосхилу.

А потім пройшли й над ним.

Ще трохи - і звичайний ґрунт.

Моллі та Остап, який весь час допомагав дівчині, встав на цю землю. Все, що було позаду, зникло: і чорна мотузка, і чорний водосхил.

Лише залишився жовтий місяць.

Чорна мотузка привела їх до того місця, де починалося Чорне море, де кружляв вихор, в якому повинен був нещодавно застрягти чорний кристал.

- А чому ми раніше не скористалися цим порталом? - запитала Моллі.

- Бо коні не змогли би пройти по цій мотузці. Отже, Златослав знав, що ми лишимося коней. А спеціально їх втрачати не було сенсу.

- Думаю, ще одна причина, яка важлива для жінки: ми ж з тобою зістаріли на цідий рік. Хто ж захоче свідомо втрачати свій рік життя? А зараз в нас не було вибору, бо інакше ми би не дійшли, загинули би по дорозі.

- Важливе питання: а в наших співвітчизників є цей рік часу життя? Щоб чекати, поки ми цей рік свідомо блукали? Без води та їжі в очікуванні дощу? Дивно, що ще ліс живий. Не висох. Ми ж не знайшли чистих, не перетворених на чорне, ґрунтових вод. Ми не знаємо, хто залииться в живих... Кожного дня може хтось помирати від зневоднення, як ось ці коні. Але ми вчасно скористалися порталом. Раніше тієї скелі портал би не діяв? Пам'ятаєш наставлення Златослава? По суті коні виконали своє призначення, як це жорстоко не звучить, бо вони нас привезли до місця, де можна було починати використати портал. У тебе ж залишилася мотузка для створення зворотного порталу?

- Так. Ось вона. Жаль, що при проходженні порталів ми втратили валізи. Добре, що я мотузку для зворотнього порталу поклала у кишеню під корсетом.

- Ось ми і на місці. Там, де починається Чорне море. - повідомив Олекса. - Це море зараз дійсно чорне. Все через той клятий кристал. А он і вихор. Треба увійти в нього, щоб дібратися кристалу. Ти залишайся тут, а піді всередину.

- Ми повинні це зробити вдвох, бо інакше магія не спрацює. Не хвилюйся, проходячи всередину вихору, я не ковтну чорної води. - пообіцяла Моллі.

- Пішли. Тільки тримайся за мою руку, щоб не зупинитися через водневу перешкоду.

- Златослав пообіцяв, що ми зможемо ходити по воді. Завдяки його магії.

- Зараз і перевіримо. - Олекса перший вступив у воду... на воду, яка дійсно тримала його, як хвилястий килим, в якому ці хвилі поспішали до берега. - Тримає мене. Пішли.

Моллі, тримаючи Олексу за руку, пройшла за ним.

Вони дійшли до вихору.

- Затримуй повітря! - крикнув Олекса.

Моллі затримала повітря.

Ці двоє увійшли у вихор та пройшли його.