Машина зникла в темряві міста, несучи із собою таємницю ще одного зниклого «короля злочинного світу». Маркус і Селена не вимовили жодного слова до самого приїзду в його квартиру. Вона дивилась у вікно, він — на дорогу, але між ними вже горів вогонь, який не могла загасити навіть кров на їхніх руках.
Щойно двері зачинилися за ними, Селена, не вагаючись, потягнула Маркуса до ванної. Вода у душі полилась гарячим потоком, змиваючи з їхніх тіл напругу, піт і залишки нічної вулиці.
Селена схилилася перед ним, її очі палали тією самою одержимістю, що й під час бою. Її губи й дотики перетворили холодний простір душової кабіни на вир пристрасти. Маркус стискав її плече, відчуваючи, як шалене бажання накриває його хвилею.
Але на цьому ніч не завершилась. Вона вела його далі — в спальню. Тепер уже вони обоє втратили контроль: рухи були хижими, поцілунки жадібними, руки — невтомними. Ліжко стало полем битви, але битви, яку вони обоє прагнули виграти й програти водночас.
Там, серед подушок, криків і шалених дотиків, вони зливалися знову і знову, аж поки ніч не розтанула у світлі ранку.